Ночі в Одного V2
Честер Фінч
Вбиваючи себе щоночі, Я намагався втекти від себе геть, Але знову був невиразний мій почерк Я перебігав це життя, До останніх дверей. Втомився від побуту, бетонні стіни, І біла кімната Говорю дуже багато, але знаю Мовчання – моя чиста правда. Намагався знайти вихід із темряви Своїх власних думок, Але тільки все глибше падав На дно цієї безодні. Шукав у непроглядній темряві, Хоч крихту надії На світле майбутнє, сім'ю, Дітей, кохану дружину, Але на жаль розумів, Все це залишається мрією.. Сам опускався в криницю Своїх почуттів та емоцій Там знаходив закопані трупи, Під снігом сторічним, лежать вони досі.
2025-01-24 23:11:54
1
0
Інші вірші поета
"Герой нашого часу" "Справжнє кохання" "Зима" Дід
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3521
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5530