Ночі в Одного V2
Вбиваючи себе щоночі, Я намагався втекти від себе геть, Але знову був невиразний мій почерк Я перебігав це життя, До останніх дверей. Втомився від побуту, бетонні стіни, І біла кімната Говорю дуже багато, але знаю Мовчання – моя чиста правда. Намагався знайти вихід із темряви Своїх власних думок, Але тільки все глибше падав На дно цієї безодні. Шукав у непроглядній темряві, Хоч крихту надії На світле майбутнє, сім'ю, Дітей, кохану дружину, Але на жаль розумів, Все це залишається мрією.. Сам опускався в криницю Своїх почуттів та емоцій Там знаходив закопані трупи, Під снігом сторічним, лежать вони досі.
2025-01-24 23:11:54
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2491
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5012