Ночі в Одного V2
Честер Фінч
Вбиваючи себе щоночі, Я намагався втекти від себе геть, Але знову був невиразний мій почерк Я перебігав це життя, До останніх дверей. Втомився від побуту, бетонні стіни, І біла кімната Говорю дуже багато, але знаю Мовчання – моя чиста правда. Намагався знайти вихід із темряви Своїх власних думок, Але тільки все глибше падав На дно цієї безодні. Шукав у непроглядній темряві, Хоч крихту надії На світле майбутнє, сім'ю, Дітей, кохану дружину, Але на жаль розумів, Все це залишається мрією.. Сам опускався в криницю Своїх почуттів та емоцій Там знаходив закопані трупи, Під снігом сторічним, лежать вони досі.
2025-01-24 23:11:54
1
0
Інші вірші поета
"Чи знаєш ти, як пишуться вірші?" "Погляну в очі я твої" "Моя Муза" "Останнє бажання"
Інші поети
Theodora Dove
@Theodora_Dove
kamilionus_
@kamilionus_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12829
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5240