"І ти ясна, і я прозорий"
Честер Фінч
І ти ясна, і я прозорий. Вірші мої, пісні душі. І світ великий недосяжний, існує тільки, нам одним. О океане мій, безкрайній. Чи я тебе перепливу? Чи знайду я, кращі краї? В яких немає, болю та жалю.. О вітре мій, мене ти знаєш. З тобою ми, як рідні стали. Тобі розповідав я, про ту красуню неземну. Яка мене зачарувала, її собі, я збережу. І ти ясна, і я прозорий. Не треба нам, складних речей.. Вірші мої, болюча втома.. Лиш тільки ти мене врятуєш, від смертей..
2023-07-24 21:30:56
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Така світла ніжність! Неймовірна у Вас любовна лірика! Без зайвого, все чисто, щиро... Дуже гарно! Ваша душа прекрасна!🙏☀️💫💖
Відповісти
2023-07-26 18:48:34
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Дякую безмежно😘
Відповісти
2023-07-26 19:30:11
Подобається
Інші вірші поета
"Зоряна Ніч" "Бути хочу завжди з тобою" "У одвірках душі" "Пошуки кохання"
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1777