Вітер Змін
Ходжу серед домів високих,
Шукаю правди й забуття,
І у одвічній цій дорозі,
Не бачу ні початку, ні кінця.
У книгах все черпаю знань,
І відголоски дум нічних,
Все не дають мені заснути.
Ці роздуми безкрайні й недосяжні,
Для мене стали - як спогади дитинства,
Які я все пригадую щодня.
На вулиці я чую шум прибою,
А вдома запах квітів гірських,
Замріяний, спокійний, і тривожний
Сиджу в кімнаті зруйнованих надій.
Я пригадав забуті візерунки,
Картини щастя, радості, журби
І поряд вже зі мною, добрі тіні
Які вже знають, хто я є такий...
Але життя - лише ілюзія, та марево
Жорсткої доби...
Я так бажаю вже, прокинутись раптово
Не бачачи ні сліз, ні боротьби,
Ходити алеями сакур, не думати
А що я не зробив?
Для чого все це?
Невже на це, я заслужив?
Бажаю легко дихати, не кашляючи від болю,
Кохати, вірити, і жити мирно на землі,
Я вірю що все це ненадовго,
Й подує в сторону мою, цей вітер змін.
2025-03-03 00:39:23
0
0