Вітер Змін
Честер Фінч
Ходжу серед домів високих, Шукаю правди й забуття, І у одвічній цій дорозі, Не бачу ні початку, ні кінця. У книгах все черпаю знань, І відголоски дум нічних, Все не дають мені заснути. Ці роздуми безкрайні й недосяжні, Для мене стали - як спогади дитинства, Які я все пригадую щодня. На вулиці я чую шум прибою, А вдома запах квітів гірських, Замріяний, спокійний, і тривожний Сиджу в кімнаті зруйнованих надій. Я пригадав забуті візерунки, Картини щастя, радості, журби І поряд вже зі мною, добрі тіні Які вже знають, хто я є такий... Але життя - лише ілюзія, та марево Жорсткої доби... Я так бажаю вже, прокинутись раптово Не бачачи ні сліз, ні боротьби, Ходити алеями сакур, не думати А що я не зробив? Для чого все це? Невже на це, я заслужив? Бажаю легко дихати, не кашляючи від болю, Кохати, вірити, і жити мирно на землі, Я вірю що все це ненадовго, Й подує в сторону мою, цей вітер змін.
2025-03-03 00:39:23
0
0
Інші вірші поета
''Let's try with you forever'' "Ви ангели мої" "Скульптор життя" "Я хотів"
Інші поети
Iryna Markova
@iryna_markova
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4994
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1965