Вітер Змін
Ходжу серед домів високих, Шукаю правди й забуття, І у одвічній цій дорозі, Не бачу ні початку, ні кінця. У книгах все черпаю знань, І відголоски дум нічних, Все не дають мені заснути. Ці роздуми безкрайні й недосяжні, Для мене стали - як спогади дитинства, Які я все пригадую щодня. На вулиці я чую шум прибою, А вдома запах квітів гірських, Замріяний, спокійний, і тривожний Сиджу в кімнаті зруйнованих надій. Я пригадав забуті візерунки, Картини щастя, радості, журби І поряд вже зі мною, добрі тіні Які вже знають, хто я є такий... Але життя - лише ілюзія, та марево Жорсткої доби... Я так бажаю вже, прокинутись раптово Не бачачи ні сліз, ні боротьби, Ходити алеями сакур, не думати А що я не зробив? Для чого все це? Невже на це, я заслужив? Бажаю легко дихати, не кашляючи від болю, Кохати, вірити, і жити мирно на землі, Я вірю що все це ненадовго, Й подує в сторону мою, цей вітер змін.
2025-03-03 00:39:23
0
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3828
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12415