"Ти-друг чи ні?"

Честер Фінч

Ти-друг мені чи ні? З тобою ми і в радості і в горі. Всі сильні вітри, та шторми вже пройшли.. Залишені у кандалах в неволі. В темній кімнаті залишились ми. Ти-друг? Чи-так до слова? Вже відповідь напевно не даси. Якби ти другом був, вже б зрозумів безмовно. Про що кажу, та мовлю я роки.. Ти-друг мені чи ні? Я все питаю у себе я щоночі. Поглянув у дзеркало вже своє. І друга у відзеркаленні, побачити я хочу.. Ти друг мені чи вже напевно ні.. Кінець історіям епічним, де вже фінал відгадують усі. У цій історії, фіналу і немає. Лише сюжет закручений стає. І вже в кінці, ви смерті не чекайте.. В кінці живими, залишуться вони.

17.02.2023

Інші вірші поета

"А хочеш..." "Те що турбує" "Герой нашого часу" "В нас за вікном сніги не йдуть"

Інші поети

Corry T'Erickson

@Corry_T_Erickson

your_name

@your_name

Bsbs

@Bsbs_btsexo

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4854

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1725