Не знає

Берніс Кірк

Ми день і ніч гадаємо про майбутнє. Ніхто не знає часа свого. Чи завтра ти помреш, чи через років сто Ніхто не відповість тобі, ніхто. Ти можеш жити в паніці завжди І страху піддавшись — безглуздя творити, Аби було чим себе заняти, Щоб не думати про смерть, її відганяти. Ми мріємо про час, коли не будуть всі хворіти. А наші рідні житимуть завжди. Та чи настане той час завтра, ти, мені скажи? Сьогодні теж потрібно жити! Навколо тебе так людей багато І замість того, щоб їх покидати, Зроби лиш крок на зустріч, дай пораду, Аби ніхто не диктував кого жбурляти. Ми люди чи істоті, котрі живуть? Вирішуй сам, ким хочеш бути! Чи завтра ти помреш, чи через років сто Ніхто не відповість тобі, ніхто. __________ "Ми усі люди з вами, то ж не забувайте про це!" — з повагою, ваша Берні.

2020-03-17 00:35:15

19

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

Берни, спасибо ☀️

Відповісти

2020-03-17 06:02:32

2

Берніс Кірк

@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК не за что) ❤️

Відповісти

2020-03-17 06:05:43

1

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2578

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4645