Нащо... оті сльози?

Берніс Кірк

У сердці моїм горить лиш попіл, Там немає білше нічого. Навіщо живу я? Чому я дихаю? Здається просто марную повітря. Де знайти сили? Чом так гірко? Але на лиці лиш посмішка, прикро. Вона наче кам'яне вугілля, Форми ніколи для когось не змінить. Нащо тоді вночі оті сльози? Якщо нікому вони не потрібні? Коли всередині вже нічого немає, Але люди просто так усе це приймають. Скільки терпіти ті випробування, Що на долю мою випали разом? Я так втомилася, хочется плакати, Але стримую себе, ще трохи. Для кого ті сльозі, якщо поряд немає, Тих, кто колись був з тобою разом?

2019-09-04 20:10:01

10

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4527

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12009