Попіл
Берніс Кірк
Ти залишилась попелом в моєму серці. Я зібрала спогади про тебе всі. І ось нарешті, запальничка у руці, А все, що було — згинуло в вогні. Мені так стало легко на душі, Коли цей попіл догірів і стлів. І всі образи вмить счезли, Як і посмішки твої. Я так рада, що забула про все це, Але, інколи, так болісно кортить: Згадати фото, що були раніше. Але то прах, у кутку лежить. Ти залишилась попелом в моєму серці. Там не має більш нічого про тебе. Я дивлюсь на це вже іншими очима, Жаль, що раніше цього не зробила... --------------- © Всім людям про яких я хочу забути
2023-04-17 07:48:51
7
0
Інші вірші поета
Вам не шкода? Ми Надія Не знає
Інші поети
Yantsya
@jankaa
Inked Disaster
@inkeddisaster
Juli Tenera
@Poetess
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2422
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5781