Попіл
Ти залишилась попелом в моєму серці. Я зібрала спогади про тебе всі. І ось нарешті, запальничка у руці, А все, що було — згинуло в вогні. Мені так стало легко на душі, Коли цей попіл догірів і стлів. І всі образи вмить счезли, Як і посмішки твої. Я так рада, що забула про все це, Але, інколи, так болісно кортить: Згадати фото, що були раніше. Але то прах, у кутку лежить. Ти залишилась попелом в моєму серці. Там не має більш нічого про тебе. Я дивлюсь на це вже іншими очима, Жаль, що раніше цього не зробила... --------------- © Всім людям про яких я хочу забути
2023-04-17 07:48:51
7
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3107
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1778