Ертенін просто так не йде, ні. Тобто він не проти непомітно зникнути, та знає, що йому потім перепаде від Тіліани. Тому він терпляче чекає Танцю.

Танець – вигадка Принцеси (яку я теж підтримую). Це своєрідний ритуал відходу Володаря Зими. За мільйони років Ертенін звик, але спочатку, за словами Принцеси, всіляко уникав це дійство.

Сьогодні День танцю. І я поспішав до Парку Стихій, щоб насолодитися видовищем. Але перед цим покликав Маріль, Лелю і Шайну. Їм буде цікаво побачити ще одне диво.

День був сонячний. Свіже повітря, легке і запашне, змушувало мрійливо посміхатися. У Смарагдовій річці грався левіафан. Він прокинувся від сплячки і був дуже радий приходу Весни.

Ми були вбрані строкато. Навіть я змінив коричневе пальто на блакитне. Леля в жовтому одязі сміялася разом із Шайною, вбраною в бірюзовий плащ. Маріль у пальто карамельного кольору підійшла до мене. Я взяв її за руку і одержав легку усмішку.

Ертенін сумно зітхнув, побачивши нашу компанію. Тіліана - цього разу в традиційній квітковій сукні та вінку, на якому розпускався первоцвіт, - дзвінко засміялася.

- Я щаслива, що ви прийшли, - Тіліана за звичкою обіймала всіх, - Ертенін теж радий. Він зітхає тому, що прийшло мало людей.

- Неправда, - спокійно відповів Князь, - давай швидше виконаємо твій ритуал і я піду до Світу під Місяцем.

Коли вони опинилися одне навпроти одного, залунала ніжна, трохи сумна мелодія. Повітряна та романтична, вона проникала в душу і змушувала тремтіти від невимовного щастя.

Князь та Принцеса взялися за руки. Танцювали повільно та невагомо. Кожний рух ідеальний та витончений. Легкий одяг майорить за вітром. На обличчях – усмішки, очі – яскраво-блакитні і смарагдово-зелені – іскрилися радістю. Навколо них кружляли сніжинки та пелюстки вишень. Дерева обліпили котячі сімейства різних мастей, з річки раз у раз вистрибував левіафан, а в небі літали Сині Птахи. Я не втримався і в пориві почуттів підійшов до Маріль, запрошуючи її на танець. Вона була схвильована, але запрошення прийняла. І я почув захоплений писк Шайни.

Падав сніг. Сипалися пелюстки. Пурхали метелики та співали Сині Птахи. І я ділив ці незабутні секунди з Чарівницею.

Коли мелодія закінчилася, я поцілував мою даму в руку.

– Я вас благословляю! - весело сказала Тіліана, підбігаючи до нас і даруючи Маріль букет жасмину та бузку. - Що може бути прекраснішим за танець закоханих? Скажи, Ертеніне? Ертеніне?

Князь Зими безшумно підійшов до Лелі. Шайна здивовано глянула на мене. Ертенін нахилився до дівчини і поцілував у щоку.

- Чекатиму на наступну зустріч, - тихо промовив він почервонілій Художниці. Надягнув на тонке зап'ястя блискучий браслет, а потім пішов, посміхаючись, до арки, що раптово виникла вдалині.

- Вау, ти сподобалась Ертеніну! - радості Тіліани не було меж. Збентежена Леля дивилася туди, де щойно була арка. Потім чарівнл посміхнулася. - Бачите, який настає час? Час кохання!

- Час для кохання є завжди, - сказала Шайна, підстрибуючи, - теж хочу закохатися.

Принцеса весни покрутилась, і сукня перетворилася на блузку, спідницю, пальто і кросівки.

- Танець позаду, - мовила вона, - хочу сходити до цікавого кафе. Муні, веди нас.

- Маріль, не будете проти невеликої компанії в "Теплому коцику"? - я обернувся до Чарівниці.

- Місця вистачить на всіх, - сказала вона, посміхаючись.

Леля затрималася на кілька секунд. "Я чекатиму тебе, Ертеніне", - подумала дівчина торкаючись ніжно-блакитного браслета з візерунками-завитками, - "бо..."

Кохання приходить раптово.