Зрозуміти, що Принцеса весни прийшла до Безіменного міста, можна по пожвавленню сімейств котячих. Коти, котороги, совокиці, котовухи і навіть котопташечки гуртом вибігають з вулиці Котів і гасають вулицями, дахами, лізуть на дерева, застрибують у прочинені вікна квартир. Звичайні люди бачать лише котів. Але також відчувають, як сонце починає світити яскравіше, холодний північний вітер змінюється на теплий східний. Пахне зеленню та свіжістю. Повільно тане сніг, і звуки крапель лунають на кожній вулиці. Весело співають птахи.

Навесні хочеться співати, танцювати та закохуватися у прекрасне місто, у людей, у мистецтво, у всі світи. Хочеться сісти на велосипед і наввипередки з вітром мчати вперед, щоб побачити, як змінюються вулички, як пробивається ніжно-зелена трава і проростають проліски. Вечорами виникає бажання гуляти до ранку, милуючись зірками - яскравими, як ніколи, обіймаючи когось рідного.

Приємно знов облаштуватися на дахах. З висоти я бачив, як жваво йдуть люди, поспішаючи на улюблену роботу, на побачення чи в кав'ярню. Тут я й зустрів Тіліану.

- Муні! – вона прилетіла на легкому східному вітрі. Зістрибнувши з легких крил, кинулася обійматися. На плечах дівчини сиділи кошенята. Котячі сімейства обожнюють Тіліану.

Весна більше схожа на підлітка. Ніжна та приємна у спілкуванні. Волосся довге, темне, пахне квітами і черешнею. Очі яскраво-зелені. Традиційний одяг Тіліани - сукня кольору сакури. Проте вона нечасто носить це вбрання, надаючи перевагу зеленому пальту, білій блузі, темно-зеленій спідниці до колін і коричневим кросівкам. У волоссі сяють крапельки гірського кришталю, які більше нагадують росу. До пальта приколота гілочка бузку. На руках - браслети з переплетених гілочок верби та берези. У вигляді Весни завжди багато рослин. А тепла усмішка на милому обличчі розвеселить найзапеклішого песиміста.

- Радий зустрічі, Тіліано, - я закружляв її в обіймах, чуючи дзвінкий сміх. Навколо зібралися кілька котиків, тішачи слух гучним муркотінням.

- Люблю твоє місто, Муні, - сказала дівчина, - так і хочеться облаштуватися в маленькій квартирці біля річки. Або у найвищій вежі. Ертенін ще тут? Звісно, тут. В Аріон ер Ісіель зайшов на кілька хвилин. Піду до нього.

Я зголосився відвести Тіліану до Ертеніна. Упевнений, їй сподобається чайний будиночок. І метелики. Тому що Весняна принцеса сама нагадує метелика. Прекрасного, легкого і непосидючого. А ще дарує натхнення. Не вірите? Прогуляйтесь якось вуличками, ніжачись під променями сонечка і помилуйтеся квітучими деревами. І вам захочеться творити. І насолоджуватися життям.