Хто і чому назвав Феаліра королем – невідомо. Феалір ні краплі не схожий на грізного володаря, а замість корони носить вінки з польових квітів.

Якщо Тіліана ніжна, то Король яскравий та гарячий. Як липневе сонце чи теплий південний вітер. Посмішка добра й щира, а сміх ллється, наче річка, і заражає всіх гарним настроєм. Найчастіше Феаліра можна розгледіти серед пишних крон дерев. Він любить ягоди, хоча не раз падав і набивав синці.

Володар і володарка зустрілися посеред Перлового віадука на заході сонця. Король за звичкою закружляв радісну Принцесу. Тіліана розповідала братові про те, як проводила час.

- Ти знаєш, Феаліре, я зустріла дівчину, котра варить варення, - повідомила Принцеса, - і з нею я почуваюся щасливою.

- О, береш приклад із Князя? - округлив очі Король. - Що в тебе за дивні люди, Хранителю, коли в них закохуються мешканці Світу під Місяцем?

Король нагадує сонце. Смаглявий, золотоокий, з кучерявим золотавим волоссям. Невтомно посміхається. Вбраний у штани барвінкового кольору, жовті сандалії та застібнуту на один ґудзик картату сорочку з короткими рукавами. Більшість часу Король невидимий для людей.

- Ці люди вірять у дива і можуть вас бачити, - відповів я, - не дивно, що вони привертають вашу увагу. Їхні серця чисті, а душі сповнені добра й відваги.

Останній весняний захід сонця. Золоті промені фарбували небо у полум'яні кольори. У цей час Безіменне місто стає ще яскравішим, купається в золотих переливах під прозоро-бірюзовим небом. Захід сонця - час легкої ностальгії, незрозумілої радості та ніжності. Цей час такий короткий і такий прекрасний. І я розумію, чому Принцеса і Король вирішили зустрітися при заході сонця.

- Цікаво, - заговорив Феалір м'яким тягучим голосом, - я теж хочу познайомитися з кимось. Я люблю твоє місто, Муні. І якщо мені судилося покохати людину - нехай вона буде звідси.

Ми спостерігали за настанням сутінків. Хмари нагадували контури казкових палаців, пурпурових драконів та збиті вершки малинового кольору. У висоті промайнув хвіст небесного кита. Кити - духи-помічники Короля літа. Вони вдень і вночі ширяють у небесному океані, пропливаючи між зірками і купаючись у неосяжній синяві.

Дивлячись на цю красу, я розумів, що настав час спекотного, трохи божевільного літа. Часу нових відкриттів, пригод та радості; часу теплих світанків та ніжних липневих ночей; часу галасливих, свіжих дощів. Слід встигнути насолодитися чудовою погодою і втілити власні мрії.