Попрощавшись із Бонье, Ер'я вийшла з Майстерні трюфелів. Робота на сьогодні закінчилася. Весняний день здавався нескінченним. Додому йти не хотілося. Ер'я застебнула білу куртку і обмотала шию шаллю лілового кольору. Діставши телефон, вона проклала маршрут до будинку по навігатору. Дівчина все ще могла заблукати, загубитися в цьому різноманітті фарб, звуків і запахів.
- Привіт, Ер'є, - почувши оксамитовий голос Саворе, вона ледь не впустила телефон. Тоді глянула на всюдисущого Майстра, який умів з'являтися вчасно в будь-якому куточку вулиці Солодощів. Він стояв за кілька кроків від майстерні, сховавши руки в кишені чорної куртки. Цього разу він був без циліндра, і густим волоссям кольору шоколаду грав вітер. Амай посміхався, але була в його поведінці якась стриманість. Ер'я помітила це ще на святі Небесних ліхтарів.
- Доброго вечора, пане Амай, - як би чоловік не просив називати його на ім'я, дівчина зверталася так, як було прийнято в її світі, - вирішили зазирнути за порцією трюфелів?
- За тобою, - відповів Саворе, відзначивши, як мило ніяковіє співрозмовниця, - якщо ти не проти, зайдемо в Майстерню шоколаду? Хочу пригостити тебе чимось незвичайним.
Після двох тижнів відвідувань різноманітних кафе Ер'я гадала, що ніяким десертом чи напоєм її вже не здивувати. І вона все ще побоювалася Майстра Шоколаду, згадуючи першу зустріч з ним. Дівчина розгублено дивилася на Саворе. Бачачи її невпевненість, чоловік обережно підійшов і взяв її за руку.
І Ер'я пішла з ним. Тому що в очах кольору молочного шоколаду вона не побачила небезпеки. Тільки безліч ретельно прихованих емоцій - сильних і нерозгаданих.
"Я і сама ще не розкрилася повністю", - подумала дівчина.
Усередині "Шоколадної мрії" переважали коричневий і золотистий кольори. Підлога вистелена м'яким килимом. Замість великого світильника - десятки лампочок-крапель. Біля стін стояли скляні шафки з асортиментом: шоколадними тортами, цукерками, фігурками, ягодами і горіхами в шоколаді, вежами-еклерами з кремом. Ер'я захоплено розглядала шоколадну красу, а Саворе привів її до барної стійки.
- Окрім солодощів, я ще готую шоколадні напої, - сказав він, відпустивши руку дівчини, - ти куштувала шоколадну каву?
- Ні, не доводилося, - відповіла Ер'я.
- Тоді я тебе здивую, - Амай посадив супутницю на стілець. Потім почав молоти жменю кавових зерен. - Ох, цей аромат кави, - мрійливо говорив він, - терпкий і свіжий. А ще він так бадьорить. Ти вже познайомилася з Кавовою чарівницею, Ер'є? Ні? Отже, вмов Муні і сходи з ним до "Теплого коцика." Тобі сподобається це кафе. А зараз я розтоплю шоколад. Яку б плитку взяти? Може, ти обереш?
Дівчина подивилася на тонкі плитки шоколаду в найближчій шафці. Їй здалося, що солодощі відрізняються лише візерунками на них.
- А хіба є різниця? - здивувалася Ер'я.
- Звичайно, - мовив Саворе, вибравши шоколад, - придивись уважніше. Відтінок кожної плитки різний. Зверху - благородний чорний. Посередині - гіркий кавовий. А останній - чорна вишня. Я збираюся зробити шоколад ще одного тону - нічний чорний з легким синюватим відблиском. А скільки ще чорних відтінків існує для шоколаду!..
- Скажіть, чому чорний у вас - благородний? - несміливо запитала Ерья. - У моєму світі цей колір часто означав негатив.
- Але зараз ти в іншому місці, - посмішка Амая була теплою, мов промінь сонця. Серце дівчини забилось частіше. - А як ще назвати прекрасний колір шоколаду з ледь помітним коричневим відтінком? Твоє волосся такого ж кольору. І я б не сказав, що ти приносиш негатив, Ер'є.
Він поставив на стійку дві чашечки зеленого кольору, налив в них каву, опісля додав гарячий шоколад. В кінці влив вишневий сироп і перемішав. Тоді простягнув чашечку дівчині. Ерья зробила ковток і засяяла.
- Неймовірно смачно! - у захваті сказала вона. Саворе промовчав, але блискучі очі свідчили про те, що він задоволений. - Дякую за частування.
- Заходь у будь-який час, - мовив Майстер Шоколаду. Ер'ї здалося, що він хотів сказати зовсім інше.
- Пане Амай, можна запитати?
- Звичайно, - погодився той.
- Останнім часом ви змінилися...
- В який бік?
Дівчина знизала плечима, тримаючи чашку обома руками. Трохи ніяково було говорити з Майстром шоколаду про нього самого. Але їй хотілося знати.
- Я б сказала, що в кращу. Бачити вас таким стриманим приємно. Але стриманість вам не личить.
Чоловік здивовано слухав співрозмовницю. А вона все говорила і говорила.
- І хоча ваша поведінка була трохи ексцентричною, це - ви справжній. Чому мені здається, що ви приховуєте сотні емоцій? Не робіть так. Пам'ятаєте правило Безіменного міста - бути собою? Будьте тим, ким ви є - Майстром Шоколаду.
На мить настала тиша. Саворе, не кліпаючи, дивився на Ер'ю. А дівчина раптом усвідомила, що сказала.
- Вибачте, - почервонівши, пробурмотіла вона, ховаючи очі за пасмами волосся, - я не збиралася... не знаю, що на мене найшло...
- Я відведу тебе додому, - схвильовано вимовив Амай, - і заперечення не приймаються.
Ер'я кивнула, все ще соромлячись подивитися на чоловіка. Він же галантно взяв її долоню і поцілував.
- Якщо ти готова прийняти ексцентричного Майстра Шоколаду, я буду собою, - серйозно сказав чоловік, - моя поведінка лякала тебе, і я подумав...
Ер'я легенько стиснула його руку. Її переповнювала незрозуміла радість.
- Я готова, Амаю, - тихо промовила дівчина.
"Тому що ти подобаєшся мені таким, яким був під час першої зустрічі", - подумки додала вона.