- Ласкаво прошу до мого міста, - чорнявий Хранитель Праги у химерному пальті, з чорним шарфом на шиї та витонченою палицею вів гостей Карловим мостом. Почувши, що тут є кафе з садом, Муні був у захваті. А Хранитель Праги був радий, що цей гість вирішив відвідати саме його місто.

- Які теплі кольори, - захоплювався Міракл, розглядаючи кожну деталь, - тут відчувається неймовірна атмосфера, затишок та...

- Краще б до мене прийшли, - невдоволено мовив Хранитель Сан-Франциско. Виглядав він як хлопець у строкатому одязі. На скуйовдженому волоссі - зелений капелюх. - Холодно.

- І зовсім не холодно, - посміхався Муні, підстрибуючи, - овва, які дахи у цих будівель! Чарівна готика не перестає мене вражати і дивувати. А її похмура краса надовго западає в серце. Є в цьому якась містична чарівність

- У мене таких споруд буде набагато більше, - сказав Хранитель Мілану - міцний чоловік у вбранні теплих кольорів і довгому пальті без ґудзиків, - тож наступного разу чекаю у себе.

- Чому в тебе? - Вигнула тонку брову Хранителька Венеції. Жінка була втіленням витонченості та італійської грації. Смаглява красуня була вбрана у просту сукню, яку підкреслювали вдало підібрані прикраси. У темному волоссі виблискувала брошка у вигляді лілії. – Венеціанський карнавал – подія, яку не можна пропустити.

Муні Міракл був нечастим гостем у цьому світі. Цей дивний Хранитель невідомого Безіменного міста всюди приносив щастя. Для Хранителів цього світу він став молодшим братом, вічним мандрівником, якого завжди раді бачити. Бо він був закоханий у власний витвір, а інших містах бачив багато хорошого.

Тихо шуміла Влтава, і запах води - легкий і ненав'язливий - нагадував Муні про Смарагдову річку.

- Карнавал? – спитав Міракл. - Я обожнюю цікаві події.

- Тоді на Новий рік – до мене! - вигукнув світловолосий Хранитель Вільнюса, одягнений у стильний піджак і джинси. Цей чоловік мав заразливу посмішку.

- Ні, любі Хранителі, - відмовився Муні, чемно посміхаючись, - Новий рік – це свято сім'ї. І я хочу проводити його у своєму місті. Хоча... Час у наших світах іде з різною швидкістю, тому все можливо.

- Я з нетерпінням тебе чекатиму, - м'яко всміхнувся Хранитель Вільнюса.

- Ну-ну, шановні, не відволікайте гостя, - втрутився Хранитель Праги, заводячи друзів у кафе під назвою Cukrarna Alchymista. Красива будівля була виконана у світлих тонах з різьбленими стільцями та круглими столиками зі скатертинами. Скляні двері в протилежному кінці вели до осіннього саду. Яскраве листя всипало столики, яких ще не прибрали. Хранителі поквапилися туди.

- Я так радий, що відьма-осінь зараз у цьому світі, - захоплювався Муні, збираючи листя в оберемок.

- Як дитина, - похитав головою Охоронець Мілану, гортаючи меню. Дивився на гостя, як на молодшого брата.

- Мені американо, будь ласка! – крикнув Міракл.

- Але глянь, як тут багато різних кавових напоїв, - сказала Хранителька Венеції.

- Справді? - одразу ж з'явився Муні. - Чудово. З чого почати?

Хранитель Безіменного міста, округливши очі, розглядав меню й про себе читав назви десертів.

- Шкода, що Хранитель Токіо не прибув, - тихо сказав Хранитель Сан-Франциско, - теж би зрадів появі Муні

Хранителька Венеції посміхнулася.

- Рано чи пізно Муні і з ним зустрінеться, - зауважила вона, - бо йому цікаве кожне місто. Крім російських і китайських. Не варто такій сонячній істоті зазирати в той осередок зла.

- Тоді гайда познайомимо його з Хранителями українських міст? - запропонував Хранитель Вільнюса. – Впевнений, Львів йому сподобається.

- Я згоден. Впевнений, нас чекають чудові зміни, - підсумував Хранитель Праги, - і я щиро бажаю, щоб ці зміни вели лиш до щастя.