"Хіба в місті завжди були такі затори, чи все, як завжди, згідно з законом підлості?!", - думки Енн не вщухали, вона була обурена тим, що відбувається в місті. Машини практично не рухалися, тоді як поїзд мав приїхати вже за кілька хвилин.
Щоб трохи відволіктися від нагнітаючої тривоги, що загрожувала перерости в повноцінну панічну атаку, Енн вирішила зазирнути в телефон. Весь Twitter говорив про одне й те саме. Про якусь незрозумілу подію.
"Жахлива трагедія. Сотні загиблих. Як на це відреагує влада?", - заголовки новинних статей сильно лякали. Енн клацнула по статті й почала старанно читати її.
"Під час ранкового рейсу із пасажирським поїздом трапився трагічний інцидент, коли невідомі підірвали колію на південному сході країни. Підрив призвів до сходження з рейок кількох вагонів, що спричинило численні травми та загибель сотні пасажирів. Служби безпеки та правоохоронні органи негайно розпочали розслідування події та пошук підозрюваних у скоєнні цього терористичного акту. У місті можуть бути затори через терміновий з'їзд екстрених служб і уряду до центрального вокзалу Тулона!", - йшлося у статті.
На обличчі Енн відображались страх і жах. Перед очима були сцени відеороликів з місця події. "Це той самий поїзд. Але ж там могла бути я...".
- Та що там відбувається? - з переднього сидіння пролунав розлючений голос водія, який почав агресивно бити по керму. Голос був жахливим, що різко вибило Енн з власних думок.
- Скільки я вам винна?
- Що?
- Кажу скільки я вам винна за поїздку?
- Ми ж навіть не доїхали.
- Я знаю, я хочу вийти тут.