Кляті цукерки, я їх буду пам’ятати все своє життя. Навіщо я з’їла всю коробку. Навіть сон мені не зробив легше, трясця. Біля мене була Рут, чого вона спить зі мною, якщо вони з Натом домовлялися ділити матрац на двох.
Вона ще спала, тихо сопівши. Її риже волосся прикривало обличчя, в то час як все тіло було під ковдрою. Я тихенько підвелася, щоб піти збиратися на роботу. Нат теж спав, але це вже була інша картина. Це був якийсь хаос, як взагалі так можна спати?
Я якимось чудом змогла перелізти через нього, але він різко ворухнувся, ледь не збивши мене з ніг. Моя нога тихенько пнула його руку. Нічого мені підніжки ставити. Він знов ворухнувся, але я вже була на іншій частині кімнати.
Зібравши потрібні речі я пішла до туалету, де швидко переодягнулася зі свої рожевої піжами (я навіть не пам’ятаю як вдягла її вчора), на класичний сірий костюм. Біля дверей були мої кросівки, що з ними трапилося я теж не пам’ятала. Вони були всі в грязюці, хоча повинні бути просто чорними. Оце так я скуштувала цукерок…
Десь у кімнаті роздався якийсь незрозумілий шум, мабуть хтось прокинувся. Я хотіла втекти перш ніж зустріну чиюсь із них душу, яка розповість мені що взагалі вчора відбувалося. Мені навіть страшно уявити, тому я швидко взула свої старенькі сірі туфлі, та зацокала до виходу.
Зачинивши двері, я почула що по коридору дійсно хтось покрокував, та легко видохнула. Боже, день починається вже так важко, от би не було сьогодні нікого, та я спокійно посиділа би собі, поїла нормальних цукерок, а не ці бродючі.
Цікаво що там взагалі з Місіс Джойнс. Напевно вона вже здорова, та знову радує покупців смаколиками. Саме туди я сьогодні і прийду, бо щось давненько я вже не пила смачної кави з якимось цікавим (хоча тут більше підійде «примудреним», бо Місіс Джойнс робила їх з чого завгодно) круасаном.