Валізу мені не довелося збирати, бо не знайшлося часу її розпакувати після тієї спроби виїхати, тож мені це тільки на руку. Рут у той же час перекидалася з Натом речами.
Натаніель вирішив скинути всі речі в одну купу, тому Рут зараз у люті закидає його речами, поки той, звісно ж, стоїть і сміється. Ох...
- Нат, у нас поїзд ось-ось дасть по педалях, а ми ще вдома, прискорюйся вже.
Сказати, що мої слова його прискорили або відволікли від пустощів, нічого не сказати. Я рідко помічала, щоб він поводився адекватно, здебільшого таке відбувається, коли його хтось образив. Образив...
- До речі, як там справи з Джеріко? - я знала, що від цього запитання він одразу стане серйозним.
- Воу, це негарно з твого боку. Вирішила взяти мене за живе? Ай-ай-ай...
- Навіть не намагалася. Так що?
- Нічого, він поїхав до Німеччини. Ми рідко з ним списуємося. Думаю, йому вже точно не до мене, - він підійшов до Рут і почав розгрібати купу. - А втім, напевно, так навіть і краще. Ця людина не заслуговує спілкуватися зі мною.
Він зробив легкий розворот і жбурнув у мене мереживні труси. Я жбурнула їх у зворотний бік, але спіймала вже Рут.
- Тобі не сподобалися?
- Думаю, у них уже є господиня.
- Справді? А я думав, що тут безкоштовна видача.
- Агх... йолоп.
***
Я вперше їхала в поїзді, де не було жодної душі, крім нас трьох. Це приватний поїзд Рут. Їй заборонено переміщатися світом без супроводу охорони і спеціального транспорту, тому ми їдемо на ньому.
Мені сподобався виверт Рут про звичайний поїзд і його якнайшвидше відправлення, щоб прискорити Ната і встигнути приїхати до завтрашнього вечора. Хоча я теж трохи поспішала і метушилася, це, правду кажучи, хороший хід.
Тут були невеликі спальні. Гадаю, зроблені для важливих персон, оскільки виглядали вони досить розкішно. В одній із них зупинилися ми з Рут, у сусідній Натаніель. Хоч трішки спокою буде.
Ми кілька годин провели удвох. Набір предметів і речей у валізі Рут мене трохи лякав. Там були й нитки, завдяки яким ми змогли зв'язати одне одному невеликі іграшки. Рут знала, який сильний інтерес у мене до тварин із "Гаррі Поттера", тому спробувала мені зв'язати Кнізла (це своєрідна кішка і лисиця одночасно). Я ж вирішила нагадати їй про наше дитинство. Вона дуже любила шиншил, яких у неї було близько п'яти, тож я зв'язала маленьке шиншиленя.
Рут змогла придумати цікаву гру, в якій потрібно було розповідати кілька фактів про себе по черзі, але не просто випадкові. Той, хто починає, розповідає будь-який факт зі свого життя, тоді як наступний гравець має сказати факт, який пов'язаний із подібною тематикою, але при цьому відкриває нові. Загалом, було весело дізнатися про те, як вона домоглася всього успіху у своєму житті, все завдяки її колишньому хлопцю.
За вікном був темний, нічний ліс, і ми ввімкнули на ноутбуці серіал. Я вже не пам'ятаю, про що він був, оскільки мені дуже хотілося спати в той момент, але точно про щось пов'язане з мультивсесвітами. Ми заснули, навіть самі того не зрозумівши.