Таксі було недалеко від вокзалу, тому Енн змогла дійти до нього за хвилин двадцять. Вокзал був оточений різними спецслужбами, які відганяли всіх репортерів. За будівлею вокзалу виднівся стовп густого, чорного диму.

За криками людей, сигналами машин та іншим шумом було чути невеликі, короткі потріскування і вибухи. Залишки вагонів все ще продовжували горіти, через що навколо був запах гару. Запах згорілих речей, техніки, вагонів, але найстрашніше, що було - запах горілої плоті.

Енн ледь не вирвало, через що вона поспішила до найближчої кав'ярні, де могла б сховатися від цього жаху.

***

Я не можу повірити, що це могло статися зі мною. Потрібно зателефонувати Рут і Натаніелю, щоб вони не чекали, а виїжджали до мене. Іншого варіанту немає.

Тільки зрозуміти б, куди я засунула свій телефон. Начебто ж недавно тримала в його руках. Куди він міг подітися? Невже в сумці?

***

Енн усе ніяк не могла знайти свій телефон, хоча порилася вже в усіх своїх кишенях, і навіть у сумці. Телефон не міг просто так зникнути, тим більше коли зовсім недавно вона тримала його в руках.

"Не день, а знущання. Ви ще скажіть, що я загубила свій телефон", - подумала Енн, і відчула вібрацію в районі грудей.

"Боже мій, сорочка. З моєю пам'яттю можна все в цьому житті загубити", - вона швидко дістала телефон із кишеньки сорочки, щоб встигнути відповісти на вхідний дзвінок. Дзвонив Натаніель.

- О боги, ти взяла слухавку, я вже думав, що ти постраждала!

- Але ти ж тільки перший раз дзвониш.

- Енн, ти знущаєшся?

Вона глянула на екран блокування, було кілька пропущених від Натаніеля.

- Вибач, я була...

- Та все одно, головне, що з тобою все гаразд. Я вже думав, що ти сіла на той поїзд і вже збирався їхати тобі за гвоздиками!

- Приб'ю, коли побачу.

- Енн, заспокойся. Не забувай, що в нього такий гумор, - голос змінився. Тепер говорив не Натаніель. Голос був ніжний і спокійний. Це була Рут. - Ближче до вечора ми вже будемо в тебе. Не хвилюйся, йди додому. Тобі потрібно відпочити.

Енн не встигла відповісти, як дзвінок було завершено. Зараз ранок, а день уже не задався. Дівчина розуміла, що жодне таксі чи інший транспорт їй зараз не світить, тому неспішно пішла додому.