Енн вже як кілька годин не спала, хоча на годиннику була лише п'ята ранку. Вона прибирала у своїй квартирі, адже вже за кілька годин, сюди мала приїхати Рут.
Дівчина й уявити собі не могла, де вкласти свою подругу, адже квартирка досить маленька та скромна. Був лише один варіант - спати на подвійному ліжку разом.
“Геніально, Енн, ти навіть це не продумала, просто розумниця!” - пирхнула дівчина у своїй голові. Через десяток хвилин, їй потрібно було виходити, щоб їхати на потяг у бік Парижа. З Тулона до Парижа можна було доїхати швидкісним поїздом всього за чотири години, і дівчина чудово встигала.
Поки Енн похапцем виносила весь мотлох, на кухні задзвенів телефон. Вона розуміла, що дзвонить Рут, тому прискорила свій крок, щоб встигнути відповісти. Але дзвонила не Рут, а Натаніель.
- Енн! Нарешті ти відповіла. Ти кілька днів ігноруєш мене в усіх месенджерах, я думав, що вже щось сталося!
Енн свайпнула дзвінок ліворуч, і відкрила всі свої месенджери, де в кожному було по двадцять, інколи навіть тридцять повідомлень на кшталт "Ауууу" від Натаніеля.
- Взагалі, справді сталося.
- Розповідай. Хоча ні, почекай, краще при зустрічі розкажеш.
- При зустрічі? Ти що, їдеш до мене?
- Саме так! Потрібно було читати все, що я тобі писав.
- Та ви що, змовилися? Звідки ти їдеш?
- Під'їжджаю до Парижа, за кілька годин буду в тебе, а що?
- Стій, чекай мене там.
- Навіщо? Енн, я приїду, не турбуйся, у мене повний бак.
- Потрібно буде зустріти Рут.
- Рут? Воу-воу-воу, хтось намітив собі бурхливу нічку? У такому разі можу переночувати в Парижі.
- Ідіот, - Енн скинула слухавку і зайшла в перший-ліпший під руку додаток із таксі. Вона виставила ціну на десять євро вищу за стандартну, і протягом кількох секунд таксі вже виїхало до неї. Воно буде за десять хвилин, тож Енн цілком встигне привести себе до ладу.