Кожна ніч була суцільними роздумами. Енн перестала висипатися, адже через нав'язливі думки просто не могла заснути. Вона взяла невелику відпустку. Хотіла підготувати себе морально перед зустріччю, що виходило в неї не дуже добре.
- Добрий день, Місіс Джойнс!
- І тобі день добрий, Енн. Чого похмура така? - добродушно відповіла жінка років п'ятдесяти, паралельно розкачуючи тісто.
- Знаєте, я дуже давно хотіла зустрітися зі своєю доброю подругою, але коли час настав, то я зрозуміла, що абсолютно не готова до цієї зустрічі. Я заплуталася в собі. Я не розумію що відчуваю до цієї людини, - Енн сперлася на стільницю, спостерігаючи за роботою Місіс Джойнс.
- Навіть не знаю що сказати тобі, люба. Пам'ятається, у моїй молодості у мене були такі ж проблеми, коли мій чоловік, а на той момент ще мій близький друг, вирішив зробити мені пропозицію руки і серця. Я була, м'яко кажучи, шокована, - жінка на хвилину відволіклася, щоб вставити деко з тісто в піч. - Я думала, що з мене вибили всі почуття, тому що я просто не могла їх зібрати воєдино, і я просто втекла, - місіс Джойнс засміялася. - Бачила б ти обличчя Гайна. Бідолаха вже думав, що я йому відмовила. Але потім удома я посиділа й подумала про нього, про все, що ми разом пережили, і вирішила: навіщо втрачати такий шанс?
- Може, і мені варто спробувати? Я не впевнена, що це буде взаємно.
- Не переживай, у житті бувають падіння, але за ними обов'язково настає і щось добре. Так чим сьогодні ти нагодуєш свій організм? Ось, дивись, який чудовий мільфей у нас є, свіжішого немає у всій Франції!
- А ви вмієте заманити, давайте два. І можна до нього вишневий сік?
- Звичайно, для тебе просто зараз свіжий вичавимо.
***
Дорогою додому Енн звернула увагу на поїзд, що проїжджав поруч, через що думки знову почали підступати до її розуму. Вони несли за собою тугу і печаль, але, якщо копнути глибше, то можна і помітити причину цих думок. Закоханість.