– Ви чекайте тут, а ми поспілкуємося з старшинами. Вас покличуть!
– Добре!
База не викликала у чоловіків ніякого здивування та шоку, адже була повністю із інораційного каменя¹, що було незвично, але й небагато.
– Капітане, я уявляв їхню базу з якогось злота чи дорогоцінного каміння, а тут простий камінь...
– Вони розказували, що не гоняться за багатством, як люди, а добувають руди та копалини.
– Слава Галактарам! - незрозуміло звідки пролунав голос інсектоїдів.
– До... добрий день. - несміливо промовив Майкл.
– Слава Галактарам! - повторили інсектоїди.
– Так-так, слава! Все йдіть вже!
– Слава Галактарам!
– Та скільки вже можна?! Може їм треба щось відповісти?
– Слава Галактарам! - знову повторили ті.
– Слава Галактарам! - промовив капітан.
– Слава Галактарам навіки! - викрикнули інсектоїди і пішли.
– Краще не треба було це повторювати. Ми ж не знаємо, що за Галактари.
– Чужинець! - обернувшись, група із п'яти інсектоїдів кинулася на Майкла.
– Що за?! - промовив чоловік, коли його схопили інсектоїди.
– Пустіть його негайно! – направивши пістолет, промовив капітан.
– Опусти ствол, бо пошкодуєш!
– Відпустіть його, бо ви пошкодуєте!
– А тепер спокійно опустив пістолет, бо я зараз вистрелю! – приклавши до голови капітана пістолет, промовила якась дівчина.
– Все-все, спокійно! Ти ще хто така?
– Сьюзен Мелітхорн! А ви хто?
– Ральф Кінґ! З якої ти бази, Сьюзі? - мило звернувся до дівчини капітан.
– До 2483 року працювала на базі "КАН". Сама я з Німеччини. Мати з Елазії, а батько з Ренхольдта, тому я Мелітхорн. А ви з якої бази?
– База "Зірочка". Чому ти тут? Де твій корабель?
– В 2483 році сталася аварія, мій корабель розбився з десятьма людьми... Вижила лише я. Знайшовши цих невідомих істот, я вирішила, що маю допомагати їм. До речі, ви можете зняти свої скафандри. В 2484 році я зрозуміла, що в мене закінчується кисень, тому я виготовила кисневий генератор з рослинних ресурсів. Інсектоїдам кисень не шкодить, а навіть поліпшує їхній імунітет та здоров'я, тому якось так.
– Скільки тобі років, доню?
– Двадцять дев'ять років.
– Ти розумна, як на свій вік. Молодець!
– В нас сталася подібна ситуація. В деяких випадках навіть гірша, тому ми розуміємо твою проблему. Ти не бажаєш повернутися додому?
– Ні, бо я пообіцяла інсектоїдам, що до кінця свого життя буду оберігати їх та допомагати! Я ніколи не повернуся додому, бо там мене ніхто не чекає. І я в 2477 році спеціально погодилася на цю експедицію, бо хотіла позбутися всіх проблем, але в результаті отримала нові...
– Ральфе та Майкле, вас викликають старійшини! - підійшовши, промовив інсектоїд, який швидше за все був посланцем старійшин.
– Йдемо!.. Ну все, Сьюзі, ми маємо йти! Сподіваюсь, що ще побачимося!
– Капітане, мені здається, що я закохався у неї... - нервово промовив Майкл, - вона така...така гарна, добра, приємна...
– Ооо, починається! Ну, що тепер будемо робити?! - промовивши, капітан зупинився та глянув на Майкла.
– Я...я не знаю, але я її люблю! Вона неймовірна!
– Давай спочатку поговоримо з старійшинами, а потім ти будеш собі закохуватися у кого хочеш?!
– Добре!...




¹інораційний камінь - недороге каміння рідкісної породи на планеті Тритон.