Розклавши великий намет, Ральф та Майкл носили зі складу все необхідне для їхнього виживання, встановлювали систему життєзабезпечення, радіатори, насоси, поглинач електромагнітного імпульсу поглиначі СО2, а балони з киснем та із гідроксидом літію, їжу та воду легенько склали в куток палатки.
– Що будемо робити із фермою?
– Ящики із розсадою та овочами перенесемо сюди, а вхід до корпусу розберемо від уламків.
– Апаратне забезпечення повністю знищене. Цей корабель більше не взлетить у космос, а точніше – він звідси не вибереться...
– Моя улюблена ракета... Хоч я на ній летів вперше, але вона мені дуже сподобалася!
– Сонячні панелі також пошкоджені, але є можливість їх відремонтувати!
– На скільки відсотків вони пошкоджені?
– Приблизно двадцять п'ять відсотків.
– Це погано... Ми маємо їх відремонтувати!
Хоч в наметі і було лише п'ять кімнат, але хлопці добре вмістили все потрібне. Кімнатою керування була найбільша частина палатки, в яку чоловіки принесли стільці, комп'ютери, всю потрібну техніку, документи і матеріали з експедиції. У вас, напевно, виникло запитання: "А, що з гравітацією?"
Справа в тому, що це і була найбільша проблема, бо всі речі постійно летіли вгору. Не маючи виходу із цієї ситуації, чоловіки вирішили стіл та стільці прикріпити до плерента, а документи, комп'ютери, техніку, монітори прикріпити клейкою стрічкою до поверхні стола. Звісно, це вийшло досить карикатурно та дивно, але, що тут вдієш?! Такі реалії...
У житловій кімнаті вони встановили два додаткових робочих місць, стільці та спеціальні вертикальні "кармани" для відпочинку та сну космонавтів. Туалет вони поклали у найдальшій кімнаті, щоб не заважав. Консерви, тюбики з їжею, овочі, фрукти, додаткову їжу, пляшки з водою та ящики з мікрозеленню, рослинами та розсадою вони розмістили у середній кімнаті, попередньо назвавши її "кухня".
Намагаючись помістити системи життєзабезпечення в найбільшій робочій кімнаті, Ральф побачив, що вони також постраждали від вибуху.
– Ральфе, я знаю від чого стався вибух!
– Від чого? - капітан з сумом та злістю глянув на Майкла.
– Джо вистрелив в паливні балони після чого стався вибух. Він, напевно, не очікував, що вибух буде такий сильний, бо стріляв з близької відстані від чого і помер...
– На жаль, системи життєзабезпечення несправні! - після довгої мовчанки промовив Ральф.
– Якщо системи життєзабезпечення несправні, то як ми будемо пити та їсти?.. Спати також буде важко, бо в скафандрі ми не вмістимося в спальні мішки.
– Затримуючи повітря, ми будемо робити ковток води чи їжі.
– Капітане, це не можливо! В палатці температура впала до мінус п'ятдесяти трьох градусів за Леонтоїдом.
– Значить, треба ремонтувати системи, а потім вже і поїмо, і поп'ємо, і поспимо!
– Я підрахував на скільки часу нам залишається кисню без систем життєзабезпечення. Виходить приблизно на тиждень. Нам залишилося по три балони на кожного, а ще плюс чотири балони з корабля.
Чоловіки сіли один перед одним посеред кімнати.
– Я думаю, що Джо вижив після розгерметизації і прийшов до нас помститися, але став занадто близько, тому сам і помер від вибуху.
– Так, можливо, - протягнув капітан, - але нам невідомо чи тільки він знав де ми знаходимося, тому тут на довго не можна залишатися.
– Ну так, - промовив Майкл, - а враховуючи те, що ми стоїмо посеред пустої місцевості, то нас знайти ще легше...
На деякий чоловіки поринули у роздуми, тому довго мовчали, але говорили, немов передаючи думки.
– Ти сказав, що нам залишилося сім днів. Давай порахуємо! В нас є дванадцять балонів з киснем, якщо не рахувати ці два балони, що зараз одягнені на нас, то виходить десять. Один балон розрахований на двадцять годин, множимо на десять – виходить двісті. Значить двісті годин ми дихатимемо разом, ділимо на два виходить сто. Ділимо сто на п'ятнадцять¹ і виходить трохи більше шести діб. Приблизно тиждень ми тут протягнемо, а далі треба думати.
– Все ж таки ми маємо відремонтувати системи життєзабезпечення...
– В мене з'явилася ідея! Ти казав, що маєш зв'язок із базою? - радісно промовив капітан.
– Так, я з ними зв'язувався за допомогою супутника Титанії.
– Може нам треба спробувати так зробити?
– В нас не вийде нічого!
– Чому?!
– Бо супутник зараз на південному боці Титанії, а точніше доходить до нього, тобто, ми вже пропустили можливість зв'язку із базою три місцевих² дні тому.
– Через скільки він буде на боці зв'язку?
– На північно-західному боці він буде через...шість місцевих днів, а це через... приблизно трохи більше ста діб.
– Тобто, ми тут здохнемо і про це навіть ніхто не дізнається! Клас!
– Зачекайте з висновками, капітане! Я знаю, що можна зробити!
– Що?
– В ракеті є супутник, який ми можемо запустити і спробувати зв'язатися із базою.
– Ні, не вийде! Ми так вийдемо на зв'язок із "Зірочкою", а нам це не треба, бо тоді вони зрозуміють, що ми ще живі і знову кинуть своїх людей на наші пошуки.
– А, якщо ми спробуємо зловити зв'язок через моніторний передавач? Він підключений до ноутбука Джулії.
– Можна спробувати! Добре, ти намагайся зв'язатися із Джулією, а я буду ремонтувати системи життєзабезпечення...



¹ – доба на Маркусі має п'ятнадцять годин.
² – доба на Тритоні має сімнадцять годин.