– Він ще без свідомості? - зацікавлено промовив Джо.
– Так. Він без свідомості. Я не знаю, може він небезпечний. Я взагалі не розумію, як він вижив. В нього ніж у районі серця був, а він вижив... - відповів Артур.
– Я трохи дістав інформації про нього в СКБД¹. - радісно промовив капітан. – Його звати Майкл Веренс. Він з техпідтримки служби космодрому. Це поки що все, що нам про нього відомо.
– Як вони могли недогледіти і впустити на корабель невідому та не підготовлену особу?
– Про це ми поки що не дізнаємося...
– В нас таких помилок не було ніколи. Може він проник спеціально?
– Наразі невідомо...
– Чому так важко дихати? – прокашлявшись, промовив Джо.
– Рівень CO2 збільшився. - глянувши у планшет, промовив капітан.
– Чому? - насторожено запитав Артур.
– Поглинач не працює, весь функціональний блок знеструмлений, не працюють всі системи життєзабезпечення. Почнемо використовувати балони із гідроксидом літію².
– Добре! Виконую!
– Кислородні маски теж підключені до поглинача СО2, тому забороняю їх використовувати! Артуре, ти закінчив?
– Майже! - вставляючи останній балон в поглинача, промовив Артур. - Можна активувати?
– Так, звісно!
Настала ніч.
Вся команда лягла відпочивати від важкого дня.
– Де я? –піднявшись, злякано промовив невідомий.
– Негайно сядь! Сядь, бо втратиш свідомість! - прибігши, Артур почав заспокоювати невідомого.
– Ми, що в космосі? Ми в космосі? - панікуючи, почав нервувати невідомий чоловік.
– Сядь негайно!
– Що сталося?
– Нічого, ви в безпеці!
– Ні-ні-ні-ні! Відповідайте! Ми в космосі?
– Капітане! Капітане!

– Будь ласка, Майкл, дихайте спокійніше та глибше! Носом вдих, а ротом видих! Я огляну ваші шви?!
– Що? Які шви?
– Коли Артур вас знайшов, у вас було ножове поранення в районі грудної клітини! Я їх огляну! Ви не проти? Все... Спокійно... Все ідеально! - заспокоюючи Майкла, промовив капітан. - Можна в вас дещо запитати?
– Так, звісно!
– Ви працівник з " Зірочки"?
– Так... Я інженер техслужби.
– Ви пам'ятаєте, що відбулося під час зльоту корабля?
– Так!.. Я тоді... Здається... Перевіряв двигани на справність. Вибачте, в мене, немов провал пам'яті. Я нічого не пам'ятаю.
– Нічого! Це не дивно, бо у вас струс мозку та ще ви знаходилися у гіперсні приблизно 4 роки.
– Скільки? - здивовано запитав Майкл. - 4 роки?
– Так... Ми злетіли 4 роки тому...
– Я маю повернутися додому! Поверніться, будь ласка!
– Майкл, все буде добре! Не хвилюйтеся!
– Стан у нього стабільний, але йому треба більше часу, щоб все зрозуміти. - підійшовши до Артура, промовив капітан.
– Вважаю, що нам час попоїсти. - радісно вигукнув Джо.






¹СКБД - Секретна Космічна База Даних
²Гідроксид літію використовують для очищення повітря від вуглекислого газу (СО2).