24. Зустріч та розмова із інсектоїдами.
– Я не можу тут так довго сидіти! Прийом!
– Капітане, так безпечніше! Прийом!
– Немає сенсу від них ховатися! Вони не є небезпечними... Кінець зв'язку!
– Ніякий не кінець! Капітане, не смійте виходити! - намагався крикнути у рацію Майкл, але почув лише жалібний писк.
– Гей, що ви тут робите? - вийшовши із палатки, відчайдушно викрикнув капітан до істот.
– Шукаємо нашого брата! - промовив один з них до капітана.
– Його вбили погані люди!
– Що?
– Його вбили погані люди! - наголосив капітан.
– Знову люди з "Зірочки"! - грізно промовив інсектоїд.
– Ви знаєте про них щось?
– Звісно, знаємо! Це жахливі люди, які хочуть повбивати нас всіх аби колонізувати цю планету, але їм нічого не вдасться!
– Ваш брат розповідав, що десь на планеті є їхня база це...
– Ти бачив нашого брата? - істоти перебили промову капітана.
– Так, ми знайшли його пораненим і вирішили, що маємо його врятувати. Ми його лікували, давали йому та ліки, які він сам казав, але одного дня на базу проникнули невідомі, які почали стріляти... На жаль, він загинув так, як і половина нашої команди... - вигадав історію капітан.
– Ненавиджу їх! Ви допоможете нам?
– Звісно! Ходіть зі мною!
– Куди ми йдемо?
– До бази. Я хочу поговорити з вами в спокійній обстановці!
– Зрозуміли!
– Заходьте! - відкривши двері палатки, промовив капітан.
– Капітане, а, що вони тут... - злякавшись, промовив Майкл.
– Майкл, іди до себе в кімнату. Ми потім поговоримо! - наказав капітан.
– Хто такий Майкл?
– Не хвилюйтеся! Він добрий!
– Про що ти хотів говорити? - зайшовши до палатки, промовив головний інсектоїд.
– Ми маємо вижити, але для цього об'єднатися!
– Ми після першого прильоту людей на нашу планету, вам не довіряємо!
– Не довіряєте? Ви хочете піти шляхом Енерів?
– Звідки ти про них знаєш? - насторожено запитали інсектоїди.
– Я довго вивчав історію вашої планети. Поки ми летіли сюди, я прочитав досить літератури аби знати, що колонізатори вбили багато видів істот на цій планеті!
– Можливо, ти хотів сказати, що вони знищили життя на ній?
– Можливо... Зрозумійте мене! Істоти проти людей дорівнює перемозі людей, бо вони сильніші, а люди з істотами проти самих людей дорівнює нашій перемозі, повернення життя цій планеті, розвиток та вдосконалення її!
– Ми маємо обговорити вашу пропозицію співпраці, але я сумніваюся, що з цього щось таки і буде, бо ми давно не довіряємо вам – людям! Лише раз вам довірся, а ви використаєте нашу допомогу й віру і все...
– Повірте! Ми не збирається вам якось нашкодити!
– А, що ви хочете за нашу довіру вам?
– Нічого! Від вас нічого! А від Бога повернення додому та спокійне життя...
– Ви єдині, хто так сказав. Всі інші люди казали, що хочуть за це нашу планету.
– Нам не потрібна чужа планета! Нам своєї достатньо, на якій і так відбувається якась дурня...
– Ви найрозумніші, кого ми зустрічали!
– Дякую! То, що ви домаєте на рахунок цієї пропозиції?..
– Капітане, так безпечніше! Прийом!
– Немає сенсу від них ховатися! Вони не є небезпечними... Кінець зв'язку!
– Ніякий не кінець! Капітане, не смійте виходити! - намагався крикнути у рацію Майкл, але почув лише жалібний писк.
– Гей, що ви тут робите? - вийшовши із палатки, відчайдушно викрикнув капітан до істот.
– Шукаємо нашого брата! - промовив один з них до капітана.
– Його вбили погані люди!
– Що?
– Його вбили погані люди! - наголосив капітан.
– Знову люди з "Зірочки"! - грізно промовив інсектоїд.
– Ви знаєте про них щось?
– Звісно, знаємо! Це жахливі люди, які хочуть повбивати нас всіх аби колонізувати цю планету, але їм нічого не вдасться!
– Ваш брат розповідав, що десь на планеті є їхня база це...
– Ти бачив нашого брата? - істоти перебили промову капітана.
– Так, ми знайшли його пораненим і вирішили, що маємо його врятувати. Ми його лікували, давали йому та ліки, які він сам казав, але одного дня на базу проникнули невідомі, які почали стріляти... На жаль, він загинув так, як і половина нашої команди... - вигадав історію капітан.
– Ненавиджу їх! Ви допоможете нам?
– Звісно! Ходіть зі мною!
– Куди ми йдемо?
– До бази. Я хочу поговорити з вами в спокійній обстановці!
– Зрозуміли!
– Заходьте! - відкривши двері палатки, промовив капітан.
– Капітане, а, що вони тут... - злякавшись, промовив Майкл.
– Майкл, іди до себе в кімнату. Ми потім поговоримо! - наказав капітан.
– Хто такий Майкл?
– Не хвилюйтеся! Він добрий!
– Про що ти хотів говорити? - зайшовши до палатки, промовив головний інсектоїд.
– Ми маємо вижити, але для цього об'єднатися!
– Ми після першого прильоту людей на нашу планету, вам не довіряємо!
– Не довіряєте? Ви хочете піти шляхом Енерів?
– Звідки ти про них знаєш? - насторожено запитали інсектоїди.
– Я довго вивчав історію вашої планети. Поки ми летіли сюди, я прочитав досить літератури аби знати, що колонізатори вбили багато видів істот на цій планеті!
– Можливо, ти хотів сказати, що вони знищили життя на ній?
– Можливо... Зрозумійте мене! Істоти проти людей дорівнює перемозі людей, бо вони сильніші, а люди з істотами проти самих людей дорівнює нашій перемозі, повернення життя цій планеті, розвиток та вдосконалення її!
– Ми маємо обговорити вашу пропозицію співпраці, але я сумніваюся, що з цього щось таки і буде, бо ми давно не довіряємо вам – людям! Лише раз вам довірся, а ви використаєте нашу допомогу й віру і все...
– Повірте! Ми не збирається вам якось нашкодити!
– А, що ви хочете за нашу довіру вам?
– Нічого! Від вас нічого! А від Бога повернення додому та спокійне життя...
– Ви єдині, хто так сказав. Всі інші люди казали, що хочуть за це нашу планету.
– Нам не потрібна чужа планета! Нам своєї достатньо, на якій і так відбувається якась дурня...
– Ви найрозумніші, кого ми зустрічали!
– Дякую! То, що ви домаєте на рахунок цієї пропозиції?..
Коментарі