– Джордж?
– Що, капітане?! Не очікували мене тут побачити?!
– Джордже, давай без жартів! Що ти тут робиш?
– Очікував вас та робив пастку для вас! Тепер я з цим покінчу! Я так довго це готував. - витягнувши автомат, промовив Джордж.
– Джо, давай без жартів! Опусти ствол!
– Ой, а ви злякалися? Значить так, я вам все розповім, але ви мене не перебивайте, бо вб'ю! Капітан комплексу "Зірочка" довго вмовляв мене вбити всю вашу команду. Для чого? А для того, щоб не ви були найкращими, а його команда "Реактор", яку він готував понад десять років. Падіння корабля було підлаштоване. В двигунний відсік ми поклали бомбу, яка вибухнула під час посадки. Ми очікували, що помре вся команда, але щось пішло не так, як гадалося. Я мав зв'язок із базою, тому я їм все повідомляв. Капітан мені наказав, щоб я вас особисто вбив. Він хотів мене підставити, щоб я помер з вами, але я хитріший. Майкл, неси камеру!
– Майкл з тобою? - здивувався Артур.
– Так!
– Ні! - вдаривши Джорджа каменем по скафандру, вигукнув Майкл. - уважно мене слухайте! Не планеті знаходиться база з "Зірочки", так би мовити, "Зірка Елера". Вони шукають вас і готові вбити, але на Маркусі є люди, які не бажають вам смерті, тому ми з ними домовилися про ваш порятунок. Він сказав, що вибух був підлаштований. Бомбу закладав я, і це я її заклав неправильним чином, щоб корабель не вибухнув, а лише впав. Все було продумано! Сюди зараз мчить рятувальна експедиція з Титанії!
– Я в шоці!
– Немає часу на розмови! Швидше побігли!
Стійте! Заберемо його! - вказавши на труп, промовив Майкл.
– Хто він?
– Один з ваших рятувальників. Не вижив...
– Здається, він відстебнув шолом... Або йому це хтось зробив.
– Це зробили люди Джексона Волкера! Тут ще десь має бути Леонардо. Треба його знайти! Може, він ще живий...
– Ти куди? - запитав Ральф, коли Майкл спускався під воду.
– Ця вода – це проєктація. Вона не справжня. Під нею знаходиться наша схована база.
Космонавти разом опустилися під проєктацію води. Підпливши до білого купола бази, Майкл зняв запобіжник з дверей після чого міцно схопив важіль і потягнув на себе. Великі сталеві двері роз'їхалися в боки. Чоловіки зайшли до невеликого порожнього приміщення площею п'ять квадратних метрів. Коли двері зачинилися, з труб, розташованих по боках кімнати насосом відкачувалася суміш газів з Тритона "на вулицю", а замість цього кімната почала заповнюватися звичним киснем.