Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Квініум. Частина I Що робити, коли твоє життя міняється на сто вісімдесят градусів? В твій дім вриваються невідомі люди...
  • Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла Пересічна дванадцятирічна школярка, пересічний білий міні-вен, хто б міг подумати що Анну спіткає мн...
  • Вибір Серця |16+| Раптова новина про заміжжя ввела Лілю у сум'яття, кардинально змінивши її сіре буття. Та якби...
Популярні книгиВсі
Цікаві новинкиВсі
Нові віршіВсі
Якби можливо було душі малювати
Якби можливо було душі малювати, Твоя була б з усіх найкрасивіша, Була б яскрава, тепла, радісна, крилата, Бо сміхом розбивала б грішну тишу. На полотні — світанки кольорові, Де сонце вчиться лагідно світити, І квіти, що від щастя випадково Схотіли у твоїх долонях жити. Там небеса були б такі безкраї, Щоб мріям не ставало тісно в серці, А вітер, що дороги обирає, Співав би про любов у кожній весні. І навіть в час, коли на серці хмарно, Коли тривога стукає у груди, Твоя душа світилася б так гарно, Щоб віри не втрачали інші люди. Нам на землі так пощастило тебе знати Такою теплою і доброю людиною. Якби можливо було душі малювати — Твоя душа була б найкращою картиною.
2
0
51
Любий воїне
Любий воїне, ти послухай, Я скажу все, що є на серці. Коли рветься душа, а надії — нуль, Вихід, повір, знайдеться. Коли темрява тисне на плечі, І здається — світанку не буде, Пам'ятай: навіть довгі вежі Не спиняють усіх, хто любить. Ти не сам, так не думай, не треба, Хоч мовчання буває гучніше. Є молитви, що линуть до неба, І любов, що за кулі сильніша. Десь далеко на тебе чекають Ті, для кого ти — цілий всесвіт. Їхня віра тебе обіймає, Навіть там, де свистять ракети. Тож тримайся. За кроком — до ранку. За світанком приходить весна. І допоки ще б'ється серце, Не згасає надії струна.
2
0
41
жити
не перебивай тишину вона так хотіла слова забудь про зайву глибину я знаю про що йде мова вип'ємо в тебе кави забувши про деталі не запитуй "як там справи" знаєш же, я шукаю моралі забудь про мене, забудь про ночі проплакані сльози неменучі я так хочу жити, так хочу бути не сповна розуму ці люди бігають нервовими дахами не спроможні літати з нами забудь про мене, забудь про певне я так хочу жити сам без тебе кава залишила гіркоту у горлі стало надто сухо навіть як лило всю суботу в нашому підїзді глухо я чув хтось попрощався та мене там не було коли знову закохався зрозумів що це було тупо 16.5.2026
1
0
49
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
С добрым утром
Думки вголос
8
175
Почему?
Думки вголос, Питання
3
104
Думки вголос, Питання
1
103