Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Усе починається з дружби Це історія наївного підліткового кохання. Шкільна любов–це одна з безглуздих речей у житті, тому що...
  • Третій гріх – Хіть Трапиться так, що один вампір купить Глорію, за законом. І стане це для неї найтяжчим полоном. Його...
  • The Backup Plan Jessica Bradford had everything planned out for her senior year and the most important part of her p...
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
...
Ок, я слегка Чёрт возьми, если бы кто сказал, что грязь может ранить — не поверил бы. Но твоя — ранила. До сих пор ноет внутри, как синяк, который не уходит, Мозг играет твою ложь каждый вечер На повтор, точит как нож. Я не святой, не правильный. Но тебя тихо, тупо честно. Сам себе казался мягче, чем обычно. Именно мягкость ты и порезала — аккуратно, точно, зная, где рана больнее. Сейчас ловлю себя на том, Что скучаю не по тебе, А по версии "недотебя", созданной для меня. Да, верил… как думаешь. Был отчаянный, но живой. Сейчас другой. Чуть усталый от того, что чувства всё ещё отзываются фантомной болью. Знаешь… нет злобы, не проклинаю, как бы в лом. Стою в этой тишине, Да — " в тихом ахуе ". От того, как может болеть то, что было Доступным всем бухлом. Да резок, да был честен. "Сходимся и расходимся, не знаю где находимся ". Думал дело в возрасте, а узнал, что - в человеческой повести. Стал сам грести, понял: в твоей совести, Все буквы остались без сложностей. Яркой картинкой > без особенностей.
0
0
54
Каїнова печать
Душать думки, Холодний піт тече, Скрізь тонкі судини, Лякаючи нерви. Багно всюди, Витираю серветками, Та навіть білими руками, Тонучи у болоті оточення. —Будь як ми. —Геть, самостійності —Не ускладнюй життя —Ти-божевільний. Ґречно поклонюся фарисеям, Забувши їхні заповіти, Клапті чорнил та правил Заради пошуку себе. Шукаю долю у очах, Живу тисячами життів, А не приймаю правила жахливого фатуму.
0
0
94
Літечко красне
Ах, як хочеться просто сонця,  Просто неба і просто зірок,  Просто знов відчинити віконце Й чути щебет птахів про щось. Наше місто майже відквітло, Скоро осінь його зітре. Промайнуло так швидко літо І дощами вже вкрилось все. Мені б моря зовсім шматочок,  Щоб п'яти пестив пісочок. Мрію знов про обійма літні, Але мерзну в холодному вітрі. Знову осінь запалить вогні, Все довкола собою прикрасить, Але сумно, так сумно мені, Бо так хочу я в літечко красне.
2
0
65
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
Книги в книгах, истории в историях и приём матрешки
Новини, Думки вголос, Питання
3
83
88
Особисте, Думки вголос, Різне
4
95
А ой...
Новини
2
49