Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Дівчина з рожевим волоссям Ця книга про дівчину на ім'я Саллі. Вона терпить глузування з боку своїх однокласниць, іноді це дохо...
  • Мій учитель магії 2046 рік... Для людей магія стала невід'ємною частиною життя. Наша головна героїня Тада Тоука навчає...
  • Демони та інші цікаві створіння Історія звичайної дівчинки з незвичайними можливостями. Вона бачить те, що іншим невидиме. Мислить і...
Популярні книгиВсі
Цікаві новинкиВсі
Нові віршіВсі
Чому смоїх думках ти
Знов думаю про знову-таки Ну чому чому? Колись жила мінливо Не знала про тебе я Ти мене знайшла раптово Все я у сітках твоїх очей Ти чудова так чудова Але чогось тебе не помічала Твоя любов краса немає кордонів і меж і поринаю з головою любов до тебе мене нікто не забере не забере 😁
0
0
86
Сині очі
В полоні безглуздих безсонних ночей, Де усмішка дуже лукава, Тону у безодні тих синіх очей - Яскравих очей скандинава... По тілу долоня блукає сама Рельєфи так м'язів цікаві А очі - неначе морозна зима - З теплом літа дуже яскравим... Той жар, що палає, огорне сповна І тісно придавить в перину. І ці самі очі побачить війна, Вони ж побачать дитину. В полоні болючім, між сотень ночей, Де блискавки, рани і лава, Потону у сльозах без милих очей Без синіх очей скандинава...
0
0
59
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
127
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
А ой...
Новини
2
49
Как начать писать и не сойти с ума - тред
Цікаве, Думки вголос, Різне
2
1
62
Зачем автору псевдоним? Это просто звучное имя или целый образ?
Цікаве, Думки вголос, Різне
4
5
65