Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла Пересічна дванадцятирічна школярка, пересічний білий міні-вен, хто б міг подумати що Анну спіткає мн...
  • Лише тут. Лише зараз. Лише з тобою Кохання... Воно завжди різне. Приходить невчасно. Ніколи не знаєш, звідки очікувати. Так легко сплут...
  • Мій учитель магії 2046 рік... Для людей магія стала невід'ємною частиною життя. Наша головна героїня Тада Тоука навчає...
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
02.04.2024
Зникають в темряві слова. Хай поцілунки мої скажуть, Що відчуваю. Буду я Твоя, з тобою. Зараз, завжди. Спинився навіть час. І ми Нестерпно близько, як ніколи. Відверто в очі - аж щемить, А на вустах твій теплий подих. Тіла торкаються. Думки Нестримні, дикі, хаотичні. Навіщо світ, коли є ти? І твої очі темно-сині Нестямно, пристрасно люблю. Нас ніч пітьмою хай укриє. Віддамся, здамся, підкорюсь Без жалю я тобі, богине.
1
0
86
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
75
Як я могла
Як раніше я  без тебе могла, Як дихала я, як я жила? Як же я йшла за кроком крок, Під впливом своїх дурних думок? Як могла бачити в сліпоті, Як могла почути в пустоті, Як я могла не відчути зрад І не помітити вітру втрат? Як я могла, відчувати страждання Доводячи світові, що справжнє кохання. І все, що прожити мені довелось Молилася завжди, щоб не відбулось.  
2
0
43
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
Книги в книгах, истории в историях и приём матрешки
Новини, Думки вголос, Питання
3
83
88
Особисте, Думки вголос, Різне
4
95
А ой...
Новини
2
49