Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Cold Burning Hearts EVERYONE YOU MEET IS FIGHTING A BATTLE YOU KNOW NOTHING ABOUT.... BE KIND, ALWAYS!! Hunter Black......
  • За кермом Вел Дамер на прізвисько Механік має кримінальне минуле, яке не бажає його відпускати. Складні життєв...
  • Демони та інші цікаві створіння Історія звичайної дівчинки з незвичайними можливостями. Вона бачить те, що іншим невидиме. Мислить і...
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
102
Тепло́
Де є тепло́ і як його знати? Як виглядає і як його звати? Як усвідомити теє чуття? Вік не проживши Не знай каяття. В барви овечі, В розкосисті гори, Ти прокидайся о північ в стодорі
0
0
41
Ти думаєш, що це доля, але хіба доля буде в тебе витікає крізь пальці?
Думаєш, що знайшла омріяний скарб, але чи варті ті зусилля скарбу. Потрібно лише довіритися долі, щоб вона тебе своєю течією віднесла до твого затишного берегу. Я наче це зробила, відключивши свою свідомість і довіривши почуття, але зараз не знаю чи треба було це робити.  Перебуваючи у бурі сумнівів, суперечностей і ілюзій - замислюється, а чи це так треба, чи це міраж підсвідомості, який хоче тепла і ласки. Не хочеться знову бути океаном, який бʼється об холодні скелі байдужості, намагаючись розбити цю стіну, яка зʼявилася між вами. Чи це дійсно стіна, чи реальність, яку я вперто не хочу приймати? Байдужість, яку я не хочу бачити, але яка тихо і підступно підкрадається, як смерть.  Залишається лише віра, надія і любов. Три провідника з темної гущі страхів. Позитив не врятує зранену душу, яка прагне спокою. Це шлях вперед, чи тисячі кроків назад? Бажання згубні, порочні, але чи не вони нас штовхають далі рухатися? Що ж таке рух? Чи є в ньому сенс? Статика чи динаміка? Баланс. 
0
0
67
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
Книги в книгах, истории в историях и приём матрешки
Новини, Думки вголос, Питання
3
83
88
Особисте, Думки вголос, Різне
4
95
А ой...
Новини
2
49