Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Квініум. Частина I Що робити, коли твоє життя міняється на сто вісімдесят градусів? В твій дім вриваються невідомі люди...
  • Усе починається з дружби Це історія наївного підліткового кохання. Шкільна любов–це одна з безглуздих речей у житті, тому що...
  • Третій гріх – Хіть Трапиться так, що один вампір купить Глорію, за законом. І стане це для неї найтяжчим полоном. Його...
Популярні книгиВсі
Цікаві новинкиВсі
Нові віршіВсі
Коли творчість не має меж
Коли творчість не має меж, Не існує високих веж. Всі приховані цілі і мрії Здійсняються в різних подіях. Бо натхнення не знає стін, Не кориться законам змін. Воно крила душі розправляє І до світла її підіймає. Там, де серце говорить без слів, Народжується щирий спів. І з маленької світлої миті Можуть Всесвіти бути відкриті. Не бійся творити й світити, Крізь негоду вперед летіти. Адже той, хто душею палає, Навіть зорі вночі вмикає.
2
0
82
Тріолет 52
Присвята зраненим Мене ти зранив і продав. Чекать-бо ти не мав терпіння, Сердечне сталось оніміння: Мене ти зранив і продав... Тоді, як вдерлась стинь осіння — Останню і́скру розтоптав. Мене ти зранив і продав: Чекать-бо ти не мав терпіння... Живив ще вчора, поливав, Сьогодні ж — вирвав із корінням... Паркан з побіленим сумлінням Прохожий брудом поливав, І ти зігнив в моїх видіннях, А вітер порох розігнав... Мене ти зрадив і продав, Тепер же їж, жери каміння..!
1
0
14
хочу своболи
сусіднє вікно, згасло світло у спальні змучена лежу, тону в червоній ванні над головою сирі стіни тихо шепочуть а мухи невпинно руки підло лоскочуть з дому додому так кожен день на повторі голова даремно ковтає язик у промові там зовтався лиш вітер, ні краплі думок боляче нестерпно з очей не піде струмок холод обгризає шкіру як дикий пес який придурок ці зміни в моє життя внес я так хочу свободи, я так хочу на волю я не хочу залишатись в оковах нестерпного болю шум у очах, я давно вже звик гіркий смак на губах чогось ше не зник твої голосові у вухах в мене на повторі боюсь втратити тебе у власній неволі ти казав шо це минуле і вже не вернеться хочеться вірити та вже серце не б'ється на столі шматки паперу записані літом не згадаю що було під вишневим цвітом певно ми були раді що ще не померли встигли зустрітись хоч душі роздерли це літо проведемо найкраще востаннє ти не знаєш як мій світ невпинно згорає
0
0
35
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
С добрым утром
Думки вголос
8
175
Почему?
Думки вголос, Питання
4
1
104
Думки вголос, Питання
1
103