№3 (19. 03. 2026) ШІТПОСТ, СУЦІЛЬНЕ НИТТЯ І НЕПОЗБУВНА БЕНТЕГА Трошки поскиглю, бо вже нема сечі терпіти ці пекельні борошна. Мало того, що світло вимикають і графіки продовжують вже ПІСЛЯ вимкнення, так ще нова біда: канал мого любємого ютубера зламали. Прислали йому листа з вірусним посиланням і вкрали канал. Повидаляли звідти все: відео, прямі трансляції (оце найгірше). Ютуб закрив канал на "карантин", чи перевірку, і не квапиться щось вирішувати. Читала, що це може тривати кілька тижнів. Але ж я за цей час з глузду з'їду... Рік тільки почався, а вже стільки поганого сталося... Я все ще сподіваюся продовжити писати, але з кожним днем впевненість зменшується. Ну, все. Ниття скінчилося.

Давно я тут не був , але тепер я працюю над sci-fi хоррором під назвою "Станція №6" я вперше працюю над таким стилем , тому хотів би що кому таке цікаве , то прочитати і лишити відгук як вам. Всім дякую

Автобіографія: Привіт! Мене звати Алекс Житомирський, і я створюю світи, що тріщать по швах. Якби мене запитали, чому я обрав жанр фантастики, постапокаліпсису та виживання, я б відповів просто: мене завжди заворожувала межа, на якій звичний нам комфортний світ перетворюється на хаос, а людині доводиться скинути маски й показати своє справжнє обличчя. Ось моя історія — про те, як захоплення історіями переросло у створення власних всесвітів. Точка старту: від спостерігача до творця Скільки себе пам'ятаю, мене завжди тягнуло до динамічних сюжетів. Книги, кіно, відеоігри у жанрі сурвайвал — усе це формувало мою уяву. Але в якийсь момент чужих світів мені стало замало. Мені захотілося випробувати власних героїв на міцність, поставити їх у такі умови, де одне хибне рішення коштує життя. Так я прийшов у мережеву літературу. Мій вибір упав на платформи самвидаву, адже саме тут є живий, миттєвий відгук від читача. Ти пишеш розділ — і одразу бачиш, чи змусив ти когось співпереживати або затамувати подих. Мій маніфест: «Повстання Мертвих» і філософія виживання Моєю головною візитівкою став роман «Повстання Мертвих». Здавалося б, тема зомбі-апокаліпсису класична, але для мене це не просто історія про монстрів. У своїх книгах я намагаюся дотримуватися трьох головних правил: Динаміка без «води». Мій стиль — кінематографічний. Я хочу, щоб читач бачив сцену як у хорошому екшен-фільмі: зі свистом куль, важким диханням та адреналіном. Реалізм деталей. Якщо мої герої шукають припаси чи обирають зброю, це має виглядати переконливо. Логіка виживання — понад усе. Людяність на межі. Найстрашніше в апокаліпсисі — це не монстри. Це люди, які втратили людську подобу, і ті, хто відчайдушно намагається її зберегти. Саме цей психологічний вибір я досліджую в кожному розділі. Погляд у майбутнє Для мене письменництво — це не просто хобі, це спосіб говорити на важливі теми через призму фантастичних припущень. Сьогодні я продовжую розвивати свої навички, експериментувати зі змішуванням жанрів (від класичного зомбі-сурвайвалу до елементів ЛитРПГ) та шукати нові форми для своїх історій. Моя мета — не просто розважити читача, а змусити його після прочитання останнього рядка озирнутися навколо і по-новому оцінити той крихкий та прекрасний світ, у якому ми живемо. «Коли рушиться старий світ, у нас з'являється шанс побудувати щось справжнє. Або загинути, намагаючись це зробити». — Алекс Житомирський.