Вер Веріґо
@ververigo
Книги Всі
Вірші Всі
Бо ти красива
Поговори мені біля вуха, Заспівай ноту сі — Вона схожа на твоє ім'я, А потім співай до-ля. Наші будучні зустрічі можна порахувати — Їх буде мало. Тож, постій біля мене — Відчую чуття хвалене. Я плачу, бо ти красива. Позбавляюся глузду, гублю сором Через твій норов. Намалюй мені що-небудь, Мармизку чи серденько — Лиши мені себе частоньку.
4
4
209
Звернення до громадян України!
Небо блакитними барвами грається, Жито, пшениця од вітру гойдаються, Дерево гнеться, аж мало не падає - Лізуть убогі із танками, градами. Сором та гнів - ми не знаємо гордості, Люд селюків - то московськії повісті, Вам остогидло на дядю горбатитись - Їдете в світ у безхатьковців бавитись. Люди, прокиньтеся, очі не муляйте! Ви же себе, мов пропащіє суните! Ми не потрібні ні Польщі, ні Данії, Лиш Україні - кохані, жаданії. Сором не ллється червоними пиками, Тим, хто говорить: "По-русски привыкли мы"? Їх не лоскочуть відважними крилами, Янголи вкриті мура́ми гранітними?! Що ж вони смерти у руки віддалися? Тільки, щоб нині ми мови цуралися? Братались із ворогом заздрісним, давнішнім, Змирились з режимом імперським та каторжним?! Сидять у парламенті гниди багатії, І сунуть під ніс обіцянки проклятії, Всю гниль на них ллєте і правильно робите, Та тільки ж ви самі їх кормите, поїте! "Нема України! І більше не станеться, Нам треба тікати, бо тут усе валиться..."- З такими словами Вона все ж завалиться, Бо з вами, амебними, країни не станеться! Ми волі бажаємо, миру та злагоди, Од щастя буденного радісно плакати, Ми хочемо жити! Без смутку всміхатися, І щоб наші діти країной пишалися! Нам небо блакитними барвами грається, І жито, пшениця од вітру гойдаються, Ми маємо все, тільки треба боротися - Тоді-то народом величним народимся!
9
1
419
Біла сукня
Біла сукня мереживом ткана, Погляд радості, щастя зоря. Я ошатно у спогади вбрана, Відлітає надія моя. Все пройшло, хоч нічого не сталось, Ні початку і певна кінця. Я б із ним все життя зустрічалась, Щоб не сталось такого буття. Біла сукня перлинами вкрита, Якось страшно дивитись вперед, І душа моя, ніби роздіта, Відтепер я навічно поет! Почуття порожніють, зникають, Я хотіла б, та це лише фальш, Бідне серце моє стискають - Мендельсона наспівують марш... Я чекатиму вічно і вірно, І радітиму всьому в житті, І нехай на душі зараз дивно, Це образа і заздрість прості. Біла сукня мереживом ткана, Подих серпня їм щастя несе. Я в любов і у спогади вбрана, Мені більше не треба - це все...
9
2
533