ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
@dianamay
Книги Все
Стихи Все
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
27
10
347
Війна
Давай підемо гуляти, Поки йде війна? У клуб підем танцювати, Поки йде війна? Давай шашлик замутим, Поки йде війна? Будем радіти усюди, Поки йде війна? Дивна – дивна така війна, Тиха – тиха наче вона. Так далеко, наче від нас, Бачать смерть люди раз через раз. Свіжа кров на нашій землі, Стають хлопці холодні й німі, Та карбують назавжди своє ім’я В історії розділом новим - «Війна».. Щоб ми могли тут гуляти, Радіти та танцювати. Щоб ми не бачили крові Вже на своїх руках. Щоб ми навчилися мир Оберігати та цінувати. Щоб неньку свою носили Народом всім на руках. Давай разом шанувати, Поки йде війна? Мир, Україну та брата Який втратив у ній життя, Ту сестру що рани лікує, Тим хто вижити зміг, Тих, хто й досі там ще воює За нас, За неньку, За всіх? Хоч морально будемо разом Стояти на варті за мир.. І хай він повернеться з часом До усіх земель та квартир, До усіх хатинок й дібров, Матері хай з синами обіймуться знов.. Хай в історії стане у вірші й слова, Наче тиха та дивна Наша Війна.
27
8
261
Я відпускаю усе
Я відпускаю усе. За класикою жанру – В вогонь всі докази Існування нас У минулому світі. І знов таки, Виставляючи долю В хорошому світлі, І викрикуючи те, Що було колись змовчене. Наче зрізані квіти, Я сподівалась жити на воді Та надіятись пустити коріння У скляну вазу Й одразу ожити. Та ні, Коли кінець прямо, А мрії позаду, Корінню нема де зцілитись. Коли вода тільки мусить тягнути до згину, Тягнути до волі. Навіщо тримати, Чекати, Плекати, Надії ловити, Як рибу У дірявому човні. Намагалась та тлінно, Я відпустила, Відпустила тоді брехню й намагання, Відпустила повільно. Та тепер відпускаю і спогади, Бісу дарю Твої фальшиві усмішки. І знов таки, Спалюю сірниками щастя нового Й розради Тебе – тобто лишнє. Прощавай, Може дійсно доля є мстива, Напевно.. Ти ніхто у моєму житті, Хоч зависнув У ньому На декілька злив, Неприємно, Проте, недаремно. Дякую, зло моє, Дякую, боле За ще одну причину зламатись Та зійти, Довести, Що так просто мене, Що до смерті мене Не зламати. Все добре тепер, Я міцно стою, Вже й не горблюсь, Вже дивлюсь уважно під ноги. Не потрібні мені, Ні твій подих, Ні очі, Тепер я пливу у Цілому чóвні. Я відпускаю все зло. Знищую вщент. Я знову крокую. Щасливий мій погляд. Я відпускаю усе.
17
0
315