Блог
Всі
Цікаве
я пишу вірші:
в кожній компанії має бути тип
який довго вдивлятиметься в неонові вивіски
ніби там якесь пророцтво
інші мають сказати йому:
"що притих?
наші справи самі себе не зроблять".
і будуть праві, що
3
97
річки річки річки степи поля
Відгуки та рецензії
сьогодні зранку дочитав збірку вінграновського
(старий поет минулого, шанований
має визнання, фанів, і зелененьку книжечку видану абабагаламага
вважаю так звучить успіх поета, що ще може бути — навіть не знаю)
так ось, до чого це
нахуя стільки віршів про ліси і степи
про річки, навіщо, навіщо стільки?
річки течуть
степи існують
(нинішніми днями про них прилітає але певен
вони перезимують і ще не раз)
але навіщо писати про них на кожній сторінці? буквально кожен другий абзац
це вже якийсь фетиш.
я виділив наступні типи віршів:
а) любовні (там де він красивими словами але часто пише ниючу хуйню)
б) дитячі (дитиною певно оцінив би але не зараз, ну)
в) про природу (??? — не резонує анітрохи)
г) хороші
потратив на нього гроші, і чесно
це ще те випробування
хоча б слова підбирає красиві,
ближчі до футуризму ніж до річкової вимови
за це повага звісно.
взагалі, шість з десяти
якщо читати п'яним може вісім
Книги
Всі
Вірші
Всі
33
нинішня зима — безпропускно німа.
за стінами кон'юнктури
наші життя спіткаються об бордюри,
поспішають до нас самих:
повз магістралі сповнені стомлених автомобілів
топчучи мертвий сніг
і наші мертві мрії.
5
1
196
18:
справжні істини виведені предками на старезних партах
їхнє днк залишене у камінних жуйках на темній стороні столів
і справжні уроки історії нашого покоління
написані синіми ручками на сторінках пожовклих книг.
справжні істини здобуваєш на несподіваних екваторах
вони чекають у склянках і квартах
їх нав'язують вуличні шарлатани
та дивні люди які більше схожі на персонажів
справжні істини приходять до тебе коли ти бадьорий
вони не поспішають ставати відповіддю на чиєсь несміливе питання
їхня суть — бути підсумком довгих історій
довгих історій і випадкових романів
випадкових романів і невдач на полігонах
навіщо сидіти їм в кімнатах твоїх загонів?
вони обберуть твої емоційні сили,
якщо ти зможеш залишитись бодай красивим.
справжні істини те ще лайно насправді
я вірю що жоден з шрамів нічого не вартий
я вірю що жоден удар не варто ловити обличчям
але варто їх мати, щоб знати,
інакше не вийде.
8
3
266
всупереч
час писати вірші минув:
рими і ритми вплелись у мову,
течуть разом з кров'ю судинами
⠀⠀⠀⠀⠀й знову
питають тебе про війну.
стиль вже став настільки буденним
що його не помітиш ні зранку
ні ввечері
його помічають лише бармени
але аж ніяк не ти.
для чого ж тоді він тобі?
для чого тобі химерні звороти,
зворушливий та пронизливий погляд,
якщо останні життєві турботи
описані безліч разів?
якщо на сценах ти береш мікрофони,
і декламуєш вірші чи розгони
люди ж дивляться співчутливо,
питаючи "є психолог"?
стиль — це також і сила
слово — це також і зброя
ритм дає можливість думати єдино
поезія дає свободу.
вони потрібні для чогось, чогось значного:
для життя наприклад
але розумієш, твоїм лексиконом⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀нікого не втішиш
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀і не підтримаєш.
твоїми ритмами не залатаєш покрівлю
⠀⠀⠀⠀⠀і рими твої ракети не знищать
скільки б не хотів,⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
і скільки б не вірив,⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
інколи трапляється час дій та тиші.
10
3
286
