18:
(18+)
справжні істини виведені предками на старезних партах їхнє днк залишене у камінних жуйках на темній стороні столів і справжні уроки історії нашого покоління написані синіми ручками на сторінках пожовклих книг. справжні істини здобуваєш на несподіваних екваторах вони чекають у склянках і квартах їх нав'язують вуличні шарлатани та дивні люди які більше схожі на персонажів справжні істини приходять до тебе коли ти бадьорий вони не поспішають ставати відповіддю на чиєсь несміливе питання їхня суть — бути підсумком довгих історій довгих історій і випадкових романів випадкових романів і невдач на полігонах навіщо сидіти їм в кімнатах твоїх загонів? вони обберуть твої емоційні сили, якщо ти зможеш залишитись бодай красивим. справжні істини те ще лайно насправді я вірю що жоден з шрамів нічого не вартий я вірю що жоден удар не варто ловити обличчям але варто їх мати, щоб знати, інакше не вийде.
2022-10-25 06:11:43
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Олег Шаула
КІНЦІВКААААА
Відповісти
2022-10-25 06:16:10
1
Лео Лея
Можна розібрати на цитати💖 і використовувати, як епіграфи до філософських робіт.
Відповісти
2022-10-25 17:42:12
1
Самоскид!
щиро дякую від серця до серця
Відповісти
2022-10-26 07:59:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2381
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
849