перший осінній
Самоскид!
віднині осінь вона безмеж йде, крокує містом і поволі входить у володіння мого розуму: скільки б не писав рядків про те як цього боюся, листя не перестає жовтіти, люди не перестають горнутися і ховатись в обіймах. цими днями я не можу залишитись наодинці з тими кого люблю: нас переслідує жовте листя і передчуття дощу
2022-10-01 15:45:54
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Veil
Читаючи цей вірш, я зрозуміла як багато втратила платформа в попередні роки, коли більшість контенту створювалось російською. Це ж нереально красиво. Це як пробудження. Ось такі вірші наповнюють мене натхненням та новими образами.
Відповісти
2022-10-04 12:14:18
2
Інші вірші поета
метод 33 049: досі київ ++ 006: не йму істерію
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2315
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2271