049: досі київ ++
який це вже вірш написаний за час війни?.. я зроблю збірку, і спалю, якщо залишуся живим. * * * київські заходи сонця чимось нагадують сміх вони з'являються, коли ви обмінюєтесь теплими жартами, зникають, варто ніжній серйозності зайнятись поміж карих віч і ненароком повертаються знов. київські сквери чимось нагадують задумлені голови повні тіней та сотней мешканців в них буваючи там, відчуваєш себе гостем, чомусь рідним хазяїну та ніколи не залишишся на ніч. київські квартири чимось нагадують серця бо лише в них повертається любов після напружених днів бо лише в них сплахують сотні жарівних свічок варто лише тобі розкрити обійми і так, я вірю: ми всі зможемо зустрітись в наших києвах наприкінці війни
2022-10-04 20:33:15
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олег Шаула
Ой кайфовий кінець 😍
Відповісти
2022-10-04 22:00:27
2
Катерина Коваленко
Дуже гарний вірш!
Відповісти
2022-10-05 13:16:45
2
Eneli Fox
Будемо надіятись що зустрінемося)
Відповісти
2022-10-25 06:49:39
1
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1789
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1500