всупереч
час писати вірші минув:
рими і ритми вплелись у мову,
течуть разом з кров'ю судинами
⠀⠀⠀⠀⠀й знову
питають тебе про війну.
стиль вже став настільки буденним
що його не помітиш ні зранку
ні ввечері
його помічають лише бармени
але аж ніяк не ти.
для чого ж тоді він тобі?
для чого тобі химерні звороти,
зворушливий та пронизливий погляд,
якщо останні життєві турботи
описані безліч разів?
якщо на сценах ти береш мікрофони,
і декламуєш вірші чи розгони
люди ж дивляться співчутливо,
питаючи "є психолог"?
стиль — це також і сила
слово — це також і зброя
ритм дає можливість думати єдино
поезія дає свободу.
вони потрібні для чогось, чогось значного:
для життя наприклад
але розумієш, твоїм лексиконом⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀нікого не втішиш
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀і не підтримаєш.
твоїми ритмами не залатаєш покрівлю
⠀⠀⠀⠀⠀і рими твої ракети не знищать
скільки б не хотів,⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
і скільки б не вірив,⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
інколи трапляється час дій та тиші.
2022-10-16 21:41:42
10
3