Лейла всміхнулась, лежачи в теплому ліжку, вимита й суха. Зовсім скоро вона побачить Тео. Вона зможе забрати його сюди, адже угода із Даніїлом вимагала, щоб Лейла працювала на короля Воронів. Може, згодом він відпустить її коли переконається, що вона йому не надто корисна. Вже дуже давно Лейла не була такою щасливою. Цей жах скінчиться і плювати, що король робитиме із силами, що отримає. Нехай розпочинає війни, нехай знищує континент. Лейлі було плювати. Вона вигадає спосіб втекти на інший континент разом із братом.
— Тобі вже час йти до них, — прошепотів медальйон і Лейла ледь не впала з ліжка, почувши раптово голос в своїй голові. Він геть вилетів з її голови. В морі, вона була певна, що то був її внутрішній голос й безумство від всіх подій, що відбувалися.
— Що ти таке?
— Нічого і водночас все, — відповів голос.
— Тебе чую тільки я? – спитала Лейла стискаючи срібний медальйон в руці.
— Поки я твоя власність – так.
— Тобто, поки хтось тебе не вкраде у мене, ти будеш в моїй голові?
— Я не можу читати твої думки. Я можу тільки спілкуватись із тобою.
— А якщо я тебе десь забуду або загублю?
— Поки ти жива, я завжди зможу до тебе докричатись й сказати де мене знайти. Тільки після твоєї смерті я зможу знайти нового господаря.
— Так як ти це зробив зі мною. І навіщо?
— Ти вбила мою колишню господарку, а мені не хотілось вічність пролежати в печері, поки мене хтось знайде.
— І ти не сердишся, що я вбила твою господарку?
— Ні. На справді, вона мені не подобалась. Надто жорстока. Я з нею не спілкувався. Вона вважала, що я звичайна прикраса.
— А чому вирішив спілкуватись зі мною?
— Ти цікава.
— І що ти вмієш?
— Нічого і водночас все.
— Це твоя улюблена фраза?
— Це моя суть.
— І хто тебе сотворив?
— Дуже вмілий ювелір, що колись жив разом із Дівами. Він кожній подарував по амулету. Щоб вони допомагали в складних ситуаціях, але війни дуже не передбачливі. Багато Дів загинули прямо в повітрі, літаючи на своїх драконах. Деякі з них падали в море, а русалки дуже люблять все що блищить. Королева вирішила подарувати амулети стражницям в знак їхньої цінності. Це означало, що вона не мала влади над ними, тому вони і не послухались Марфи, коли та сказала, що Королева їх викликає.
— Цікаво.
— Не дуже. Мені вже тисячу років. В мене були різні господарі. І діви і русалки, але ти цікавіша за всіх.
— Чому?
— Поки не знаю. Але я це відчуваю.
— В тебе є ім’я?
— Ні. Якщо хочеш, можеш придумати.
— Тоді ти будеш – Базікало.
— Згоден. Люблю поговорити про все і ні про що.
Лейла засміялась і почала вдягатись, готуючись до зустрічі із Даніїлом, Лукою й Сією. Вони мають обговорити план, щодо завтрашньої поїздки в Іліодор. Лейлі вже нетерпілось побачити брата, а тому вона вискочила зі спальні й побігла вверх по сходах до кабінету.