Камінь/камень
Якби серце моє було каменем, Мені б легшим здавалось життя. Знову сяяло б сонце над хмарами. Ну але це не так. Почуття... Я закохана, просто закохана Як не зможе кохати ніхто. Він з'явився, як гість той непроханий, На полянці де сотня квіток. І здалося мені, що кохана я... Та здалося? А ні, так і є. Він про все розказав мені чарами, Своїм поглядом, звабив мене. Якби серце моє було каменем, Я не знаю, що було б тоді. А тепер наче сонце над хмарами, Я пишу йому знову вірші... 🌻🌻🌻🌻 Перевод : Если б сердце моё было камнем, Мне бы лучшей казалась вся жизнь. И над тучами солнце сияло бы, Но есть чувства, конечно, увы. Я влюблённая, просто влюблённая Как не сможет любить уж никто. Он явился мне гостем незванным тем На поляне где много цветов. Показалось мне то, что любима я Показалось? А нет, так и есть. Обо всём рассказал колдовством он мне Своим взглядом влюбил в себя здесь. Если б сердце моё было камнем, Я не знаю, что было б тогда. А над тучами солнце сияет вновь , Ему стих напишу снова я. 🌻🌻🌻 Прошу прощения за все ошибки , я не очень знаю переводить свои сочинения с одного языка на другой. Это далось мне очень трудно)
2020-08-25 13:44:21
42
22
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (22)
Вікторія Тодавчич
@Alex Shein спасибо 💕
Відповісти
2020-08-27 12:36:16
1
Andrii Katiuzhynskyi
Неплохой перевод для первого раза
Відповісти
2020-09-04 17:27:18
1
Вікторія Тодавчич
@Andrii Katiuzhynskyi благодарю 🙂
Відповісти
2020-09-04 17:31:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2836
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2737