Каяття
Ти знов мов тiнь, що слiдує за мною Ти той блаженний подих каяття. Моє життя не назовеш журбою А вiчний стимул забути все буття. Ти мов химера, що тихенько плаче Ти мов засмучене мале дитя. Але ти розумiєш, що тим паче Тобi вже не здобути каяття. Ти знов блукаєш в пошуках надiï Що саме проживає там любов . Але це все лише дитячi мрiï Якi, напевно, розiб'ються знов.
2019-11-03 16:14:03
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Тодавчич
так, але це правда життя😌♥
Відповісти
2019-11-04 12:37:25
Подобається
Вікторія Тодавчич
Дякую вам що тратите свiй дрогоцiнний час на моï вiршi 😄😁
Відповісти
2019-11-05 08:36:46
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5022
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4244