Травневий дощ
Вікторія Тодавчич
Тобі підходить і травневий дощ, Що краплями залишився на віях. В твоїх очах і велич гір, де знов Я намагаюсь віднайти спасіння. І легка тінь від посмішки тобі, Підходить, ти від мене не сховаєш. Як завмирає слово у душі, Тебе твій кожен подих прикрашає. Волосся кучерявий водоспад, Що по плечах розлився, так пасує. Чарівний, наче щастя аромат Я розумію, як тебе люблю я. Хай скажуть – " Ідеалів вже нема", Я посміхнусь на це, тебе згадаю. Тобі підходить більше всіх... Це я, Поет, тебе що в віршах оспіває.
2022-11-30 15:51:06
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Airad
Твої вірші викликають в мене тільки позитивні емоції, але вони якісь такі незвичайні та дивні що я не можу їх пояснити
Відповісти
2022-11-30 16:56:20
1
Вікторія Тодавчич
@Airad за те, я можу пояснити які емоції у мене викликають твої коментарі. Щастя, радість, задоволенність та всі синоніми цих слів. Дякую тобі за підтримку ❤
Відповісти
2022-12-01 05:45:31
Подобається
Інші вірші поета
Рухи Я тебе покохати не зможу Твоï очi Погляд
Інші поети
Ally San
@allysan1210
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1720
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2669