Моє диво

Вікторія Тодавчич

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій, Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... З чудовою @torry_fine ❤ Для проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2020-07-02 14:51:11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (14)

ナトリウム

@Вікторія Тодавчич ну учитывая что я знал не которые слова, но большинство просто по смыслу похоже и додумывал что подходит

Відповісти

2020-07-03 17:24:22

Вікторія Тодавчич

@ナトリウム понятно. Но это всё равно очень хорошо 🌸

Відповісти

2020-07-03 17:24:42

Подобається

ナトリウム

@Вікторія Тодавчич 😅

Відповісти

2020-07-03 17:25:15

Подобається

Інші вірші поета

Я радий, що тебе знайшов... Це любов? В моїх думках завжди була... Інколи хочеться

Інші поети

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Gamila

@mariam_wael_2evw

Palak Verma

@PalakVerma

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2021

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2686