Моє диво
Вікторія Тодавчич
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій, Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... З чудовою @torry_fine ❤ Для проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
2020-07-02 14:51:11
42
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
ナトリウム
@Вікторія Тодавчич ну учитывая что я знал не которые слова, но большинство просто по смыслу похоже и додумывал что подходит
Відповісти
2020-07-03 17:24:22
1
Вікторія Тодавчич
@ナトリウム понятно. Но это всё равно очень хорошо 🌸
Відповісти
2020-07-03 17:24:42
Подобається
ナトリウム
@Вікторія Тодавчич 😅
Відповісти
2020-07-03 17:25:15
Подобається
Інші вірші поета
Любов не потребує віршів Зі мною ти Якщо хочеш... І наче вже й цвіте весна...
Інші поети
lunastra
@lunastra
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4897
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2952