Інколи хочеться
Так інколи хочеться серцем відчути Не тільки весну, а й чарівну любов. В людині одній віднайти свою сутність, І те, що схвилює всю душу, всю кров. Так хочеться вірші писати і щиро Прожити усе, що вмістилось в слова. Рядки щоб мої як уста говорили, Щоб мова моя була вічно жива. Чекаю, чекаю! Страшенно чекаю, Ту мить коли міцно його обійму. Тоді розкажу я йому, що кохаю, І знов як від сну я навік оживу.
2023-04-21 16:45:13
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Тигриця дякую💫
Відповісти
2023-04-22 09:50:02
1
Микола Мотрюк
Дуже гарно... Щемливо...
Відповісти
2023-04-22 13:19:29
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк щиро дякую ❤
Відповісти
2023-04-22 13:53:03
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2241
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2502