Вірші
Всі
Алонар
О, Алонар - ти місто дивне,
Ти локус тисячі доріг.
Фінал ти тисячі історій,
Себе від часу не зберіг...
Ти зірка, що сія на небі,
Ти сніг - вершина білих гір.
Оазис мій серед пустелі,
І чий то був чудовий твір?
Ти був нам домом і притулком
Від бід нас всіх оберігав.
Ти був тим ясним ореолом,
Нам шлях-дорогу освітив.
Фортечні були твої стіни,
І гострими були дахи.
Проте ніхто тут ще не гинув,
Від стріл ворожих, від руки.
Що ранку гамір - люд юрбився,
А в вечір тихий дзвін струни.
Чого ж на старість пожурився,
Боїшся власної труни?
І час - вода, що невблаганно л'ється,
Тече струмками крізь віки.
Як миє камінь, точить скелю,
Так омива твої роки.
На старість літ тебе зоставив,
Старим голодним жебраком.
Колись, носив орядні шати,
Сьогодні став ти чужаком.
І згадка тепла на душі,
Мене зимою зігріває.
А навкруги білі сніги,
Легенда цей світ покидає...
10
4
520
