Фільми

Вікторія Тодавчич

Я завжди хотіла кохання, як в фільмах Де в кожному русі акторів свій знак. Ну що ж, зізнаюсь, що одна з божевільних Бо мрію подібне відчути і я. Тепер я романтику бачу у всьому, В дрібницях, в яких зовсім сенсу нема. Себе уявляю "життєвим актором", Де в мене звичайно є роль головна.

2022-11-18 08:28:40

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Н Ф

@Вікторія Тодавчич І Вам дякую🙃

Відповісти

2022-11-18 16:41:22

Подобається

Вікторія

Цей вірш дійсно прекрасний, як і почуття які ви в ньому передали😍💞

Відповісти

2022-11-18 17:22:12

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Вікторія мені дуже приємно чути це, дякую ❤

Відповісти

2022-11-18 17:23:43

Інші вірші поета

Ми не знали Якщо у пам'яті моїй... Не маю права Я знов мовчу...

Інші поети

I_am_not_star

@I_am_not_star

Hell_ga

@Hell_ga

Yaroslav

@voditel_sudby

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1498

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1785