Блог
Всі
Вірші
Всі
Океан
У твóї очі страшно зазирати,
В них всесвіт загубив свою межу...
А я – дивачка...
Бо посміла покохати,
І тéбе потай в серці бережу.
Говорять, дивний ти безмежно
І оминають мовчки глибину...
А я – дивачка...
Зовсім вже необережна –
Не повз я пропливаю, а тону...
І байдуже, що води заглибокі,
І те, що ти – далекий мов зоря...
Ти – шторму хвилі...
Ти і штилю ніжний спокій.
Ти – океан. Ти глибший за моря.
5
0
72
Ми навіть і не розмовляли...
Ми навіть і не розмовляли,
Ти просто поряд був, сидів...
У залі музика лунала,
А в моїх грудях – серця спів...
Душа, німа від тріпотіння,
Злетіла в невагому вись...
І не боялася падіння,
Як ноти залом понеслись...
Бо музика – то мова серця,
У ній немає зайвих слів...
І сум на радість обернеться,
Немов прихід в пустелю злив...
Ти був так поряд... І здавалось,
Немає в світі вже тривог...
На мить плече плеча торкалось,
Як я зраділа, знав лиш Бог...
Так випадково, ненароком
Так ненавмисно, мимохіть...
І от із кожним твоїм кроком
Розтанула чарівна мить...
О ні, вона не розчинилась!
Вона залишиться в мені.
У вірші спогадом лишилась
Чарівна мить, немов у сні...
4
0
92
Ти наче сонце, що осяяло мій день...
Ти наче сонце, що осяяло мій день,
Хоч лиш на мить промінням доторкнулось...
Й душі так світло і так тепло від натхнень,
Твоєю посмішкою місто усміхнулось.
Всьому радію, поки вулицею йду...
Нехай дивуються навколо люди!
Для них я – дивна, бо усміхнена іду...
Для них ця радість загадкою буде...
У неї ж корені до подиву прості –
Зустрілася з тобою я сьогодні.
Мабуть, це ти весну прикликав, саме ти!
Тому й весна в душі така природня.
01.03.2024
5
2
99
