Не бийся в шибку вітром несміливим...

Не бийся в шибку вітром несміливим, Мій нерозгаданий далекий сон... Будить від сну не варто сплячу зливу, Вона ледь-ледь притихла за вікном... Не знаю, як розвіяти тумани, І що вони сховали від очей... Та все одно зривати я не стану Цих перших пурпурових орхідей... Нехай і не прикрасять твого саду, Зате полинуть цвітом в синю вись – Не згинуть ні від снігу, ні від граду, Бо стебла над землею піднялись...

2025-04-09 04:58:44

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Марта Вітовська щиро дякую! 🥰

Відповісти

2025-04-09 09:01:31

Лео Лея

Такий атмосферний вірш, в декількох рядках - ніби все життя👍

Відповісти

2025-04-16 15:26:48

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Лео Лея Дуже дякую 🫶🤗

Відповісти

2025-04-17 23:09:23

Інші вірші поета

Та, що співає у терені В твоїх очах мій Всесвіт помістився... Не замовкай,ще трошки поспівай! Буває, серцю тісно в тишині

Інші поети

Mari Polishchuk

@mariPoli

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Cammie

@Cammie

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2669

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1923