Вона покохала його понад міру...
Вона покохала його понад міру, Іскрились при зустрічі скельця очей... Та тільки вона їх підняти не сміла, Коли він торкнувся рукою плечей... Він вíрші писав... Та усе не для неї... Вдивлявся у Небо й шукав собі шлях... У тиші квартири пустої своєї До Бога звертався в думках і словах... Він не обіцяв їй нічого даремно, Кохання не згадував в жодній з розмов... Вона ж лиш за нього молилася ревно, Та вірші писала про свóю любов... Він наче байдужим до неї лишався І навіть увечері їй не дзвонив... Та в скрутну хвилину її не цурався, Ні часу, ні сил він тоді не жалів... Вона покохала його понад міру. Він ніби ж до неї не мав почуттів... Зв'язала їх міцно взаємна довіра, Що була надійніш усіх укриттів.
2025-01-09 17:56:59
6
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1578
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4025