Буває, серцю тісно в тишині
Буває, серцю тісно в тишинí, Нестримна буря в ньому оживає, Тоді так легко пишеться мені, І кожне слово з серця виринає... Там радість, смуток, мрії і печаль Знаходять собі прихисток у слові Душа знімає із очей вуаль, Відверто зізнаваючись в любові... Зникає в віршах сотня заборон, І розчиняються страхи і скутість, Душа тут вільна, тут утрачено кордон, Знаходить тут притулок справжня сутність.
2024-06-23 23:02:36
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Лео Лея дякую 🥰❤️ Дуже приємно!
Відповісти
2024-06-24 03:59:51
1
Микола Мотрюк
Однозначно в закладки...)
Відповісти
2024-06-27 18:37:09
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Відповісти
2024-06-27 21:02:59
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5096
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2509