Буває, серцю тісно в тишині
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Буває, серцю тісно в тишинí, Нестримна буря в ньому оживає, Тоді так легко пишеться мені, І кожне слово з серця виринає... Там радість, смуток, мрії і печаль Знаходять собі прихисток у слові Душа знімає із очей вуаль, Відверто зізнаваючись в любові... Зникає в віршах сотня заборон, І розчиняються страхи і скутість, Душа тут вільна, тут утрачено кордон, Знаходить тут притулок справжня сутність.
2024-06-23 23:02:36
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Лео Лея дякую 🥰❤️ Дуже приємно!
Відповісти
2024-06-24 03:59:51
1
Микола Мотрюк
Однозначно в закладки...)
Відповісти
2024-06-27 18:37:09
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Микола Мотрюк 🥰🥰🥰
Відповісти
2024-06-27 21:02:59
1
Інші вірші поета
Не замовкай,ще трошки поспівай! Душа моя, задивлена на тебе В душі лишиться жити неповторне... Сад скам'янілої душі
Інші поети
David Laurent
@ledavdebvs
Duaa Is Lazy
@Writer_Duaa
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1973
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4874