Буває, серцю тісно в тишині

Буває, серцю тісно в тишинí, Нестримна буря в ньому оживає, Тоді так легко пишеться мені, І кожне слово з серця виринає... Там радість, смуток, мрії і печаль Знаходять собі прихисток у слові Душа знімає із очей вуаль, Відверто зізнаваючись в любові... Зникає в віршах сотня заборон, І розчиняються страхи і скутість, Душа тут вільна, тут утрачено кордон, Знаходить тут притулок справжня сутність.

2024-06-23 23:02:36

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Лео Лея дякую 🥰❤️ Дуже приємно!

Відповісти

2024-06-24 03:59:51

Микола Мотрюк

Однозначно в закладки...)

Відповісти

2024-06-27 18:37:09

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Микола Мотрюк 🥰🥰🥰

Відповісти

2024-06-27 21:02:59

Інші вірші поета

Ясний місяцю... ...навіть грубим тебе я люблю Океан Ми навіть і не розмовляли...

Інші поети

Eva Bush

@Eva_Bush_

Momen ali

@momen_ali

Sunnii

@Sunnii

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13054

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2556