Мов шаль, лягає ніч мені на плечі
Мов шаль, лягає ніч мені на плечі,
Згасає десь у сутінках зоря...
Безсилі тут і заколоти, й втечі,
Коли душа до крапельки твоя.
Тобі не скажуть ліхтарі про мене,
Вони поснули, втомлені й сумні...
Душа – штормів одвічна полонена,
Тобою марить знову уві сні...
Мовчить уже й понура темінь ночі,
І шляхом зоряним лиш сум веде...
Любов сміється всім пророцтвам в очі:
То де ж обіцяна байдужість, де?
Тут відповідь не знайдуть навіть зорі,
Що не збагнуть любові таємниць...
Щось нерозгадане у серці, неозоре,
Тієї сили ти і справді бережись...
Вона ж бо здатна й гори зруйнувати,
Й покласти шлях посеред темноти,
За розум вища здатність є – кохати,
Й нема в моїй любові простоти...
2024-08-21 06:02:11
3
0