Проросла дика квітка у серці

Проросла дика квітка у серці І пелю́стки хова пурпурові. Морок в душу морозами рветься, А я Вам зізнаюсь знов в любові... Її сила, незрима й всевладна, Вище болю, сильніш за образи, Ні мені, ані Вам непідвладна, Хоч здавалась крихкою одразу... Скільки б морок в свою павутину Не старався заплутать любов, Скільки б біль не обламував крила, А ця квітка живе в мені знов.

2024-12-29 13:43:06

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ruslana

Прекрасний вірш і рима, продовжуйте далі)

Відповісти

2025-01-03 23:05:27

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Ruslana дуже дякую Вам 🥰

Відповісти

2025-01-05 04:44:18

Інші вірші поета

Я відпускати не навчилась зовсім... У темряві сумної душі --- Ми навіть і не розмовляли...

Інші поети

NieMi

@NieMi

Йоганн Верес

@Iwan_

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3684

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2701