Тінь
Пробач... Забути я не здатна вже ніяк. Хай навіть ти ніколи не покличеш – Я буду завжди лиш твоєю, просто так... Залишивши на згадку тобі вірші. Тобі здається, що лиш сяйво сновидінь – Причина моїх віршів найпалкіших, Я ж так люблю тебе, що навіть твоя тінь Мені миліше за все світло в інших.
2025-05-26 17:11:11
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Охххх! Це сильно👍
Відповісти
2025-06-20 04:14:32
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Лео Лея дякую 🥰🫶
Відповісти
2025-06-21 13:20:56
1
Віталій Босий
Вітаю, Олександро. Я дуже рідко в своєму житті бачив, коли в так мало рядків було вкладено так багато серця! Вийшло дуже гарно. За нагоди хотів би запросити вас до нашої поетичної спільноти - я вважаю, що ви з вашою поезією були б там одною з ключових поетес. Тому якщо маєте бажання - ласкаво прошу до нас: https://t.me/L_I_T_E_R_V
Відповісти
2025-09-20 19:47:46
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4179
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11096