Рейчел з'являється в центрі міста. Біля кінотеатру. Там вона вдалині помітила, як під'їжджає машина її батька. Вона стояла і спостерігала здалеку, адже якби втрутилася, то могла б порушити часову петлю.

Вона дивиться як її двійник і друзі заходять у кінотеатр. Рейчел накидає на голову великий капюшон, щоб їх не впізнали її друзі та вона сама ж.

Вона тихо слідує за ними, але всіма силами приховує своє обличчя. Потім проходить на сеанс, дивиться разом із ними фільм, і разом із ними йде.

На її обличчі накотилися сльози, адже їй не вистачає цього в нинішньому часі. Вона почала згадувати як вони разом їздили кудись, як святкували дні народження одне одного, і як їздили на день народження Маркуса по ласку у зоомагазин.

Раптом Рейчел неусвідомлено відкриває портал, але незрозуміло в який час. І тут вона розуміє, щоб переміститися в інший вимір або ж назад у нинішній час, просто потрібно діяти так само - думати про спогади.

Вона ризикнула зайти в портал, і опинилася в незрозумілому місці. Тільки через кілька хвилин вона усвідомила, що стоїть біля парку. Чому її так далеко занесло, вона зрозуміти не змогла, але швидко пішла в бік будинку Маркуса. Вона здогадалася по навколишньому середовищу, що зараз зима, а значить це день народження Маркуса.

Дійшовши до нього, вона тихо підтягнулася на паркан і спостерігала за тим, що роблять її друзі в кімнаті Маркуса. Ті радісно розпаковували всі предмети для ласки, і гралися із самою ласкою.

Вона дивилася, як ті придумують їй ім'я, сміються з невдалих варіантів на кшталт "Сковорідка". Потім вони засовували в клітку ласки теплий плед, щоб та не мерзла.

Рейчел спостерігала до самого вечора, коли друзі вже пішли їсти, вона зістрибнула з паркану, і вирішила, що настав час повертатися до теперішнього часу.

Вона зібрала всю свою увагу на нових спогадах і змогла відкрити портал. Зайшовши в нього, вона дійсно опинилася в нинішньому часі.

Судячи з усього, вже настав вечір, адже Рейчел пробула в інших часах близько півдня, а у звичайному часі близько десяти годин.

Вона повісила мантію на своє місце, і швидко пішла додому. А поки йшла, обірвала все що тільки можливо, адже якби прийшла з порожніми руками, то не змогла б придумати, куди вона пропала на такий довгий час.

Рейчел зайшла в теплицю і залишила там усі гілки, які нарвала по дорозі. Зайшовши до будинку, її зустріла тітонька, і запросила їсти за стіл, усі якраз вечеряли.

Вони всією сім'єю спілкувалися про те, як будуть проводити день народження Рейчел. У підсумку після того, як всі поїли, вони пішли спати, але Рейчел спочатку вирішила сходити до шиншил, щоб погодувати їх...