м о в ч а т и
Серед ночі темної будемо мовчати, це ж краще, ніж про абсурд розмовляти, на зорі дивитися станемо, нову історію почнемо. Соловей в лузі заспіває, що домівку рідну залишає, а де ж та пташина, яку він кохає? Полетіла далеко, нема кінця-краю. Хмари досі по небу пливуть, а в мені мрії нездійсненні живуть, життя — різноманітне, люди кажуть, та спогади чомусь сум навіюють. Твій браслет на моїй руці, гірка сльоза зрадливо тече по щоці, невже краще бути наодинці, ніж стояти на одній сходинці? by s_olenkaaa_
2021-07-10 19:35:01
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Блакитноока
@➒ ➊ ➊ дякую! Рада, що сподобалося.
Відповісти
2021-07-12 16:09:28
Подобається
Сандра Мей
👍👍👍супер в закладки
Відповісти
2021-07-14 18:26:58
1
Блакитноока
@Сандра Мей тішуся, що вірш сподобався!)
Відповісти
2021-07-15 05:25:38
1
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1631
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4041