нумо божеволіти?
легким помахом уже посивілих крил,
терпким післясмаком нового буття,
знайти себе з-поміж крихких щастя мірил,
поки не відбулося до нової надреальності закриття
зимово-крижані порухи голих ялин,
танцюють світанку весняного промінці,
в очікуванні періоду лютневих хуртовин,
поки тепло не може перемогти на березня початковій сторінці
епогей танення снігу на вулицях,
коли настане вибір вільних ночей,
бачити відчуження у твоїх небесно-блакитних зіницях,
згубити себе заради скалічених миттєвостей
кричу, мов не своя, а навкруги холодна порожнеча,
досі закутана у владно-туманну імлу,
а так би хотілося сховатися за теплотою твого плеча,
допоки надворі ледь-ледь відчутні ознаки антициклону
занадто втомлена погодніми змінами,
насмішками зухвалої зими та ледве вловимими подихами весни,
люди хочуть жити, а не бути безхребетними манекенами,
нумо знову божеволіти, немов би у тому, що коїться, немає нашої вини?
©solenka
2022-02-03 16:05:07
11
2