нумо божеволіти?
легким помахом уже посивілих крил, терпким післясмаком нового буття, знайти себе з-поміж крихких щастя мірил, поки не відбулося до нової надреальності закриття зимово-крижані порухи голих ялин, танцюють світанку весняного промінці, в очікуванні періоду лютневих хуртовин, поки тепло не може перемогти на березня початковій сторінці епогей танення снігу на вулицях, коли настане вибір вільних ночей, бачити відчуження у твоїх небесно-блакитних зіницях, згубити себе заради скалічених миттєвостей кричу, мов не своя, а навкруги холодна порожнеча, досі закутана у владно-туманну імлу, а так би хотілося сховатися за теплотою твого плеча, допоки надворі ледь-ледь відчутні ознаки антициклону занадто втомлена погодніми змінами, насмішками зухвалої зими та ледве вловимими подихами весни, люди хочуть жити, а не бути безхребетними манекенами, нумо знову божеволіти, немов би у тому, що коїться, немає нашої вини? ©solenka
2022-02-03 16:05:07
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Класний вірш 🌟
Відповісти
2022-02-04 17:08:32
Подобається
Блакитноока
@просто веселка дякую дуже!
Відповісти
2022-02-05 07:06:48
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4039
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2591