Наречена багряного

Блакитноока

24/7 в мережі ти дивилась на літо, На отого багряного принца, Якого так чекали усі. Він мав з'явитися неждано, Розмалювати горизонт у кольори життя. І день, і ніч ти мріяла про нього. Про парубка вогненного того, Який повинен вас урятувати. І часу лік здається неважливим, Коли ти згадуєш його. Ви ще не бачились ніколи, А ти, здавалось, знаєш принца повністю й цілком... Про нього книги ти читала, Про ум вогненного всі говорили, І про красу забути не могли. А ти заплющувала очі, І він ввижався враз тобі. І ти вже думала, Що згодна полетіти разом з ним, У вирій мрій, думок, фантазій. У край незвіданий ще досі. У далеч, де птахи співають час увесь, А квіти заплітають вам шляхи, Де хмари сині не з'являються на горизонті, У країну щастя, див, ілюзій... Нареченою багряного ти стати хотіла, І довгий вік обраницею його бути, Але він ніяк не міг до тебе прилетіти... © Блакитноока

2021-04-18 09:08:37

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

👍👍👍 клас, але сумно😞

Відповісти

2021-04-19 05:40:13

Блакитноока

@Сандра Мей дякую))

Відповісти

2021-04-19 07:00:04

Інші вірші поета

обожнювати літо та кохання г р у д е н ь м о в ч а т и

Інші поети

Stormi Vega

@stormivega

Joseph Slowly

@Animuster

Siriin

@Siriin

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

5322

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3275